Нове життя Ніки

На наступний день я домовилась і заселилась в гуртожиток. Спокійно довчилась до кінця. Так як до кінця мого навчання залишалося пару місяців то я спокійно змогла приховати вагітність. Ілля часто дивився на мене. Хотів підійти, але не підходив. Він так і не дізнався про дитину. Живота видно не було, бо я його приховувала під широким одягом. Після навчання я зняла квартиру і влаштувалась на роботу в недалекий участок поліції. Колектив мене прийняв і ми спрацювались. Коли живіт неможливо було приховувати в мене почали питати хто батько, але я не казала. Зарплата була нормальна, тож я зробила права і купила машину, а потім квартиру. Настав день родів. Почалося все з того, що я лежала на збереженні в лікарні. Я мене почалися схватки. Мене охопив страх. Я боялась за дитя. Пологи були складні, тому після того, як дитина з’явилась на світ я втратила свідомість. До тями я прийшла вже в палаті. У мене народилась дівчинка. Я назвала її Валерія. Мені принесли маленьку для годування 
 

‎- "моя маленька донечка. Добре, що з тобою все гаразд. Нажаль ти будеш рости без тата, але ми впораємось. Ілля, як би ти тільки знав через, що я проходжу після твоїх слів про зраду…" - Ніка 
 

‎Мене виписали з лікарні. Почалося більш бурне життя і післяпологова депресія. Підгузники, годування, домашні справи, знову підгузники і все по колу. Я знайшла роботу віддалено в час, коли працювати офлайн було неможливо. Полізли перші зубки і почалося справжнє пекло. Безсонні ночі, сльози безвиході і радість, коли Лера засинала. Я влаштувала хрестини. Ліля стала хресною Лері. Життя налагоджувалось. Через 2 роки після народження Валерії я повернулась на роботу, а Валерія пішла в садочок.

‎