Ніколь
Я зрозуміла, що це буде поганий день ще тоді, коли не змогла нормально вдихнути.
Школа стояла переді мною, велика, сіра і чужа
Я стиснула ремінець сумки й зробила крок вперед
— Ти зможеш Ніколь - тихо прошепотіла собі
Але в середині все кричало:Ні
Нове місто. Нове життя . Нові люди І жодного шансу залишитись непоміченою
Двері школи відчинились і шум одразу вдарив по вухам
Голоси, сміх погляди Особливо погляди
Вони ковзали по мені, оцінювали зупинились
— Дивись,новенька - Почулось збоку
Блондинка...ясно
Я зробила вигляд ,що нічого не чую.Просто йшла вперед рахуючи кроки
Один Два Три.
Не зупинитись
Не показувати страх
— Ей ти.
Я зупинилась.
Помилка
Переді мною стояли три дівчини. В центрі
- Вона
Ідеальна укладка,дорогий одяг ,холодна усмішка
— Лера -Сказала вона так ніби це ім'я мало мене налякати
Можливо так і було
- Ніколь тихо відповіла я.
Вона оглянула мене з голови до ніг.
-Слухай уважно,Ніколь -її голос став тихішим
-Тут є правила . І ти їх не порушуєш
- Я не збираюсь
- Збираєшся - перебила вона і усміхнулася - Бо інакше тобі тут не сподобається
Я відчула ,як серце почало битися швидше
Але не від страху
Від злості
Побачимо - сказала я
На секунду її усмішка зникла
І це була моя друга помилка
— Побачимо - повторила вона вже холодно - Дуже скоро
Вони пішли залишиаши після себе. Напруження,яке можна було різати ножем.
- Не треба було так з нею - тихий голос поруч змусив мене здригнутись
Я обернулася
Темне волосся, уважний погляд
- Я Вікторія - сказала дівчина .- І якщо хочеш вижити тут ...тримайся подалі від неї.
Я насупилася
- Від кого
Вона ледь усміхнулась але в цій усмішці не було нічого доброго
- Ти скоро зрозумієш
І розвернувшись, вона просто пішла залишивши мене з дивним відчуттям холоду всередині.
Я ще не знала, що її слова - не попередження
Це було правило
#2990 в Любовні романи
#1380 в Сучасний любовний роман
від ненависті до любові, вороги, від ненависті до кохання студенти
Відредаговано: 29.05.2026