Розділ 2 Клас де всі мовчать

Я ще кілька секунд стояла в коридорі після того,як Лера пішла

        " Тримайся подалі від неї "

Слова Вікторії прорізали тишу.

Я здригнулася... І відчинила двері класу

Розмови стихли миттєво

Наче хтось вимкнув звук

Без сорому Без приховування Просто... дивилися 

— Ти ще довго там стоятимеш? -Спокійно сказала вчителька.

Я зробила крок вперед.

— Нова учениця? Представся. 

Я ковтнула.

Ніколь Аллен

Тиша стала ще важчою

Десь позаду хтось прошепотів

— Аллен?...

Я незрозуміла чому.

— Сідай , де є місце — Сказала вчителька 

Я підняла очі 

І одразу побачила її 

Лера 

Вона сиділа біля вікна , ліниво крутячи ручку в пальцях Порожнє місце було поруч із нею 

Єдине вільне 

І вона дивилася на мене

Прямо Повільно усміхаючись 

Не сідай 

Тримайся подалі 

Серце  билось так голосно, що я ледь чула власні думки.

Я зробила крок і пройшла повз на останню парту

В класі хтось тихо видихнув 

Наче  я щойно порушила правило 

Я не дивилася на Леру але відчувала її погляд 

Гострий 

Холодний 

Урок почався 

Але я нічого не чула нічого

Тільки напругу 

Тільки відчуття що щось пішло не так

Щось торкнулося моєї парти

Я здригнула

Листок 

Маленький, акуратно складний 

Я повільно відкрила 

Один рядок:

Аллен тепер зрозуміло 

Моє серце пропустили удар Я різко підняла очі

Лера дивилася прямо на мене

І цього разу... вже не було цієї гри

Тільки інтерес 

І щось небезпечне
Урок тягнувся повільно.
Занадто повільно.
Я відчувала погляди. Постійно. З усіх боків.
Але один — особливо.
Його.
Я не дивилась у той бік, але знала: він дивиться.
— Аллен… — тихо повторила вчителька, переглядаючи журнал.
І завмерла.
У класі стало настільки тихо, що я почула, як хтось позаду перестав дихати.
— Це… збіг? — пробурмотіла вона.
Я не зрозуміла.
— Що саме? — тихо запитала я.
Вчителька різко підняла очі.
— Нічого. Пиши.
Але вона більше не дивилась у мій бік.
Це не збіг.
Голос пролунав зовсім поруч.
Я здригнулась.
Повернулась.
Він сидів на ряд попереду, трохи боком до мене.
І дивився.
Прямо.
— Ти… — я ледь змогла вимовити, — що?
Він посміхнувся.
Холодно.
— Ти правда не пам’ятаєш?
Серце різко стиснулося.
— Ми знайомі?
Його усмішка стала ширшою.
Але в очах не було нічого доброго.
— О, Ніколь… — тихо сказав він, ніби смакуючи моє ім’я. — Ти завжди була погана з пам’яттю.
Щось всередині мене різко сіпнулось.
Образ.
Темрява.
Чийсь крик.
І я відвела погляд.
— Я тебе не знаю.
— Знаєш.
Він нахилився трохи ближче.
Його голос став тихішим.
— Просто не хочеш згадувати.
Дзвінок пролунав, як удар.
Усі різко почали рухатись, збирати речі, говорити.
Наче нічого не сталося.
Наче ця напруга була тільки в моїй голові.
Я швидко піднялась, намагаючись вийти першою.
Але не встигла.
Чиясь рука різко схопила мене за зап’ястя.
Я обернулась.
Він.
— Куди так поспішаєш, Аллен? — тихо сказав він.
Його пальці стиснулись сильніше.
— Відпусти.
— Спочатку скажи… — він нахилився ближче, — ти правда не пам’ятаєш той день?
Серце почало битися швидше.
— Я не знаю, про що ти.
Кілька секунд він просто дивився.
Ніби вирішував щось.
Потім тихо засміявся.
— За те я помятяю Проговорив  він
Мене ніби вдарили.
— Що?..
— Аллен, — він нахилився ще ближче, — це прізвище тут не просто так.
Я застигла.
— Твоя сім’я…
Він зробив паузу.
І прошепотів прямо біля мого вуха:
— Зруйнувала життя занадто багатьом.
Холод пробіг по спині.
— Тому всі так дивляться, — продовжив він спокійно. — Тому вчителі мовчать.
Я відсмикнула руку.
— Ти брешеш.
Він лише усміхнувся.
— Тоді спитай у будь-кого.
— Або… — раптом пролунав інший голос.
Ми обернулись.
Лера стояла поруч.
І дивилась на нього.
Холодно.
— …краще не питай.
Вона підійшла ближче.
Між нами.
— Бо не всі відповіді тобі сподобаються.
Він на секунду замовк.
А потім посміхнувся.
— О, ти вже знайшла її.
— Я завжди знаходжу те, що мені потрібно, — тихо відповіла Лера.
Їхні погляди зустрілись.
І я зрозуміла:
це не просто знайомство.
Це — війна.
Лера повернулась до мене.
І вперше її голос став трохи м’якшим.
— Я ж казала… тримайся подалі.
Я не знала, кого вона має на увазі.
Його.
Чи… себе.
І в цей момент я зрозуміла:
прізвище Аллен — це не просто Призвище
Це проблема. І цією проблемою була я
І я тільки що в неї повернулась.