Розділ 23. Подорож у пастці

Річард не був людиною, яка дозволяла собі відпочивати без причини. Усе, що він робив, було частиною плану або стратегії. Саме тому, коли він оголосив, що вони їдуть у подорож, Емілі спочатку здивувалася. 

— Це поїздка заради роботи, — холодно пояснив він, коли вони снідали. — ділова зустріч із новими партнерами у Венеції. Ти поїдеш зі мною. 

Емілі не поставила жодного запитання. Вона знала, що у нього не було звички пояснювати. 

Подорож почалася з приватного літака. Річард сидів, поглиблений у роботу, з ноутбуком перед собою. Емілі, у світлій сукні, яку він для неї обрав, сиділа поруч, дивлячись у вікно. 

— Не відволікай мене, — сказав він, навіть не дивлячись на неї. 

— Добре, — тихо відповіла вона. 

Їхній політ проходив у повній тиші, але ця тиша була напруженою. Емілі дивилася на хмари за вікном і думала про те, як змінилося її життя. Колись вона мріяла про подорожі, уявляючи їх як щось романтичне. Але зараз вона відчувала, ніби їде не у Венецію, а у ще одну пастку. 

Готель у Венеції був розкішним, з виглядом на Гранд-канал. Річард одразу вирушив на зустріч, залишивши Емілі наодинці. 

— Не роби нічого, що може мене зганьбити, — попередив він перед виходом. 

Вона залишилася в номері, відчуваючи, як її душу заповнює суміш страху та розпачу. 

Пізніше того дня він повернувся й оголосив, що ввечері вони мають відвідати офіційну вечерю з партнерами. 

Вечір у Венеції був чарівним. Ліхтарі освітлювали воду, а вузькі вулиці наповнювалися звуками музики. Але для Емілі це було лише гарною декорацією для ще однієї вистави. 

Вечеря проходила у старовинному палаці. Річард тримався впевнено, його промови були чіткими й переконливими. Він виглядав ідеальним господарем ситуації, і всі присутні захоплювалися ним. 

Емілі сиділа поруч, як завжди мовчазна. Її запитали про її думки щодо проєкту, і вона відповіла, як навчилася — коротко, але вишукано. 

— Ти вчишся, — сказав їй Річард, коли вони поверталися до готелю. 

Його слова звучали як комплімент, але вона знала, що за ними стояла лише чергова перевірка. 

Наступного ранку Річард наказав їй супроводжувати його на прогулянці каналами. Для камер вони виглядали як щаслива пара, але, залишившись наодинці, він продовжував вказувати їй, як тримати себе на публіці. 

— Ти повинна дивитися на мене, а не у воду, — сказав він, коли вони сідали до гондоли. 

Емілі зробила так, як він сказав, але її погляд був порожнім. 

— Люди повинні бачити, що ти пишаєшся тим, що ти зі мною, — додав він, відкинувшись назад. 

— Але я не пишаюся, — прошепотіла вона, не витримавши. 

Він різко нахилився до неї. 

— Ти хочеш, щоб я викинув тебе з цього човна? — сказав він так тихо, що лише вона могла його почути. 

Емілі опустила очі, змусивши себе мовчати.