ГЛАВА 11

Він уважно дивися мені в очі, а потім знов натягнув маску веселого хлопця. Або ж навпаки, зняв маску серйозного чоловіка. Спробуй тут розбери, який з Тимурів справжній.

– О, у мене є довгий список моїх переваг. І ти не хвилюйся, в нас попереду цілий день, аби ти дізналася їх всі.

Наче мені це буде цікаво! Сплю і бачу тільки щоб цілий день, замість найкращого побачення у світі, слухати твої вихваляння.

Тимур пішов назад до столу, аби закінчити знімати відбитки.

– Знайшов щось?

– Ні, хто б це не був, він переконався, щоб ніяких доказів не залишилось.

– Тимуре, слухай, а як ти дізнався, що Назар був тут кілька разів?

– Янко, не хочу здатись невихованим, але ти сюди прийшла явно не з наміром розпитати про справи в розслідуванні.

– Ти на що це натякаєш?

– Що душ он там.

От же ж зараза!

– А чого це ти не відповідаєш на просте питання? – так, я повернула йому його ж шпильку. Хоч якась помста за Назара.

Тимур закотив очі.

– Жінко, ніяких ухилянь немає! У нас цілий день попереду, поставиш будь-яке хвилююче тебе питання. Або ж, – о ні! Тільки не цей хитрий вираз обличчя! – я можу відповісти на них, допоки ти будеш приймати душ, – останнє він промовив максимально звабливим тоном.

Та мене це не пройме.

– Ще раз назвеш мене так, і я тебе придушу. Твоїм же рушником, щоб ніхто не здогадався.

Я розвернулась і пішла до душу. На цей раз захопивши по дорозі одразу весь чемодан. Звичайно, простіше було б захопити рушник з халатом. Та не хотілось в такому вигляді походжати перед Тимуром, ще й діставати потім білизну перед ним.

Взяти одразу необхідне з собою? А якщо знову забудуся за якусь важливу частину гардеробу? Навчена вже минулим досвідом. Як згадаю того п’янчугу, аж пересмикнутись хочеться.

– Але про душ з тобою ти нічого не сказала! – промуркотів Тимур.

От же ж! Я витягла з чемодана і жбурнула в нього першу ліпшу футболку, і зачинилась у ванній.

Фух, нарешті час наодинці з собою. Про все поміркую потім. А спочатку видихнути і змити весь вчорашній день і сьогоднішній ранок.

Тільки вже стоячи під струменями води усвідомила, наскільки це мені зараз потрібно було. Шкода тільки, що гелю немає. Свій з дому я не брала, а готельних чомусь не знайшла.

Невже Тимур їх собі забрав? Це хотіла зробити я, взагалі-то! Тепер через нього ще й без гелів залишусь. Не у Назара ж з номеру перти.

А я так люблю після поїздок дістати гель чи мило чи щось таке, з характерним запахом, і ненадовго повернутись у відпустку.

Від цієї думки стало так смішно. У мене в житті зараз повна катастрофа, а я думаю про безкоштовні гелі з готелю. Ось що значить емоційне перенавантаження.

Якщо вже Тимур викрав готельні гелі, тоді я скористаюсь його. До речі, смачно пахне, цитрусовий запах.

Наспівуючи веселий мотивчик, нашвидкуруч помилась та освіжилась.

Помила голову, висушила, зробила високий хвостик, випустивши одне пасмо спереду. І вдягнула шорти з майкою-розлітайкою.

Вийшла з ванної, і моя нижня щелепа загубилась по дорозі.

Тимур. Перевдягнений. У мою футболку! Ту саму, що я в нього кинула! Здається, він страждає на клептоманію до моїх речей.

Взагалі футболка чудово йому підійшла. На мене вона була завеликою, на декілька розмірів більше. Для накачаного Тимура в самий раз. Але ж все одно! Зелена, моя улюблена.

– Це вже не лізе ні в які ворота!

– А що, мені не пасує? – він покрутився, показуючись з усіх боків.

– Та яка різниця, пасує вона тобі, чи ні! Це моя футболка! Знімай негайно.

Досить того, що вже поцупив мій проект.

– Так ти ж сама мені її дала. Хочеш, можеш вдягнути мою, – і він дійсно простягнув свою футболку. Оце ж зараза! А я ж ледь не піддалась на його слабо. Мабуть, потім хотів перед Назаром пройтись, щоб того сказ взяв від люті.

– Я на це не поведусь.

– І дарма. В цій тобі було б набагато комфортніше. Але справа за тобою.

– Краще повернемося до попереднього питання.

– Про те, що ти помилась моїм гелем? Цитрусовим. Спеціально обирав, щоб потім можна було вдома взяти схожий і подумки повернутись в Барселону.

Я завмерла від почутого. Мене лякала схожість наших з ним думок.

– Ти викрав всі готельні гелі, – натомість звинуватила.

– Гей! Попрошу. Це мій номер, я їх використав.

– Але ж це був наш номер?

– О, то ти вже погоджуєшся, що це наш номер?

– Ні!

– Тоді в чому проблема?

А-а! Як з ним розмовляти?

– В тому, що ти так і не розповів, звідки дізнався, що Назар тут був кілька разів.