Він уважно дивися мені в очі, а потім знов натягнув маску веселого хлопця. Або ж навпаки, зняв маску серйозного чоловіка. Спробуй тут розбери, який з Тимурів справжній.
– О, у мене є довгий список моїх переваг. І ти не хвилюйся, в нас попереду цілий день, аби ти дізналася їх всі.
Наче мені це буде цікаво! Сплю і бачу тільки щоб цілий день, замість найкращого побачення у світі, слухати твої вихваляння.
Тимур пішов назад до столу, аби закінчити знімати відбитки.
– Знайшов щось?
– Ні, хто б це не був, він переконався, щоб ніяких доказів не залишилось.
– Тимуре, слухай, а як ти дізнався, що Назар був тут кілька разів?
– Янко, не хочу здатись невихованим, але ти сюди прийшла явно не з наміром розпитати про справи в розслідуванні.
– Ти на що це натякаєш?
– Що душ он там.
От же ж зараза!
– А чого це ти не відповідаєш на просте питання? – так, я повернула йому його ж шпильку. Хоч якась помста за Назара.
Тимур закотив очі.
– Жінко, ніяких ухилянь немає! У нас цілий день попереду, поставиш будь-яке хвилююче тебе питання. Або ж, – о ні! Тільки не цей хитрий вираз обличчя! – я можу відповісти на них, допоки ти будеш приймати душ, – останнє він промовив максимально звабливим тоном.
Та мене це не пройме.
– Ще раз назвеш мене так, і я тебе придушу. Твоїм же рушником, щоб ніхто не здогадався.
Я розвернулась і пішла до душу. На цей раз захопивши по дорозі одразу весь чемодан. Звичайно, простіше було б захопити рушник з халатом. Та не хотілось в такому вигляді походжати перед Тимуром, ще й діставати потім білизну перед ним.
Взяти одразу необхідне з собою? А якщо знову забудуся за якусь важливу частину гардеробу? Навчена вже минулим досвідом. Як згадаю того п’янчугу, аж пересмикнутись хочеться.
– Але про душ з тобою ти нічого не сказала! – промуркотів Тимур.
От же ж! Я витягла з чемодана і жбурнула в нього першу ліпшу футболку, і зачинилась у ванній.
Фух, нарешті час наодинці з собою. Про все поміркую потім. А спочатку видихнути і змити весь вчорашній день і сьогоднішній ранок.
Тільки вже стоячи під струменями води усвідомила, наскільки це мені зараз потрібно було. Шкода тільки, що гелю немає. Свій з дому я не брала, а готельних чомусь не знайшла.
Невже Тимур їх собі забрав? Це хотіла зробити я, взагалі-то! Тепер через нього ще й без гелів залишусь. Не у Назара ж з номеру перти.
А я так люблю після поїздок дістати гель чи мило чи щось таке, з характерним запахом, і ненадовго повернутись у відпустку.
Від цієї думки стало так смішно. У мене в житті зараз повна катастрофа, а я думаю про безкоштовні гелі з готелю. Ось що значить емоційне перенавантаження.
Якщо вже Тимур викрав готельні гелі, тоді я скористаюсь його. До речі, смачно пахне, цитрусовий запах.
Наспівуючи веселий мотивчик, нашвидкуруч помилась та освіжилась.
Помила голову, висушила, зробила високий хвостик, випустивши одне пасмо спереду. І вдягнула шорти з майкою-розлітайкою.
Вийшла з ванної, і моя нижня щелепа загубилась по дорозі.
Тимур. Перевдягнений. У мою футболку! Ту саму, що я в нього кинула! Здається, він страждає на клептоманію до моїх речей.
Взагалі футболка чудово йому підійшла. На мене вона була завеликою, на декілька розмірів більше. Для накачаного Тимура в самий раз. Але ж все одно! Зелена, моя улюблена.
– Це вже не лізе ні в які ворота!
– А що, мені не пасує? – він покрутився, показуючись з усіх боків.
– Та яка різниця, пасує вона тобі, чи ні! Це моя футболка! Знімай негайно.
Досить того, що вже поцупив мій проект.
– Так ти ж сама мені її дала. Хочеш, можеш вдягнути мою, – і він дійсно простягнув свою футболку. Оце ж зараза! А я ж ледь не піддалась на його слабо. Мабуть, потім хотів перед Назаром пройтись, щоб того сказ взяв від люті.
– Я на це не поведусь.
– І дарма. В цій тобі було б набагато комфортніше. Але справа за тобою.
– Краще повернемося до попереднього питання.
– Про те, що ти помилась моїм гелем? Цитрусовим. Спеціально обирав, щоб потім можна було вдома взяти схожий і подумки повернутись в Барселону.
Я завмерла від почутого. Мене лякала схожість наших з ним думок.
– Ти викрав всі готельні гелі, – натомість звинуватила.
– Гей! Попрошу. Це мій номер, я їх використав.
– Але ж це був наш номер?
– О, то ти вже погоджуєшся, що це наш номер?
– Ні!
– Тоді в чому проблема?
А-а! Як з ним розмовляти?
– В тому, що ти так і не розповів, звідки дізнався, що Назар тут був кілька разів.
#1657 в Любовні романи
#799 в Сучасний любовний роман
#129 в Детектив/Трилер
#74 в Детектив
Відредаговано: 03.04.2023