Глава 18

- Ей, привіт, Олексію… - привітався Олександр, заходячи на кухню.

- Ну нарешті він говорить. Що з тобою було? Ти на нас сердився чи що? - Олексій дійсно переймався через таку поведінку друга, бо навіть не розумів, через що той такий сердитий.

- Ой, та не зважай. Просто погано себе почував, тож не хотів нікого турбувати… — Олександру було соромно за свою поведінку. Всі хвилювалися за нього, а він настільки був занурений у свої почуття, що не помічав, як через це страждають інші. І чому він такий проблемний?

- Добре, що вже одужав. Ми всі сумували за тобою, - підбадьорив його кондитер.

- Да… дякую… До речі, що у тебе з Олею? - нарешті поставив питання, яке його хвилювало.

- У сенсі що? Ми наче колеги, ну й дружимо ще… - Олексій відверто не розумів цього питання. Може, у його друга все ще гарячка?

- Ну ви то йдете на побачення, то про щось говорите секретне в зачиненій кімнаті, то ти такий щасливий, а в неї плани… Тож я взагалі не знаю, про що думати… - випалив як на духу Олександр свої переживання.

Олексій дивився на нього, намагаючись зрозуміти, чи не жартує він, але потім розсміявся, не витримавши напруги.

- Ти що, дурень? Ти дійсно думав, що я буду за твоєю спиною крутити романи з дівчиною, в яку ти закохався?? Брате, я був кращої думки про тебе! Та вона мені ж як сестра! Ти чого?

- Та нічого я. Це все виглядало дуже дивно, зізнайся. Та й з ким ти ходив на побачення? - Олександр зрозумів, що ще пів години тому не почувався жахливіше, ніж завжди. А зараз, розуміючи ситуацію, в якій опинилися він, його друг і Оля… Наче якийсь Бермудський трикутник. Так, от тепер він почувається ще більшим дурнем, ніж зазвичай. Хоча вже боїться навіть так думати, бо може статися ще щось гірше.

-" Уффф, Сашко… Пам’ятаєш день, коли ти нас з Олею і її подругою зустрів у торговому центрі? Цю подругу Софія звуть. То ми тоді з нею гуляли, і з того дня в нас якось усе закрутилося. Я почав з нею спілкуватися в Telegram. А тоді ця ситуація з Олею в кімнаті… Це я її просив, аби вона запитала у Софі, чи подобаюся я їй… Тож ми після цього вже на два побачення ходили. Вона така неймовірна…

Олексій говорив без перестану про свою дівчину, але Олександр не чув. Він знову зайшов у глухий кут і почав думати про свої вчинки. Через свої безглузді почуття він ледь не втратив дівчину своєї мрії.

Що робити, Олександр не знав, але був певен, що треба діяти. Тож, не попрощавшись з Олексієм, він вибіг з кухні й на ходу почав телефонувати Ользі. Йому треба було все прояснити, треба було з нею зустрітися та помиритися. Без її розумного погляду й величезної доброї душі Олександр не міг більше й дня прожити. Вона була потрібна йому, наче повітря.

Секунди тягнулися повільно, але слухавку Оля так і не взяла. Олександр, не знаючи, що ще робити, вже зібрався зачиняти кав’ярню та бігти до її квартири.

- Хей, Сашко, ти куди втік? Я тобі тут розказував, взагалі-то! — з кухні вийшов Олексій, бо не зрозумів, яка бджілка вкусила його друга. Але, побачивши дивний вираз обличчя баристи, сам кондитер аж зніяковів.

- Та, блін, треба з Олею владнати все. Ось намагаюся їй додзвонитися.

- Так вона й не візьме… Оля поїхала одразу після зміни до своєї сім’ї… Ти не знав?

- Що-що? - Олександр і так почувався повним дурнем, але до цього точно не був готовий. - Куди вона поїхала? Яка ще сім’я? У неї ж тільки бабуся?

- Ну так, але вона сказала, що треба терміново поїхати. Там, наче, щось трапилося. Але сказала, щоб ми не хвилювалися. Через декілька днів вона приїде і все детально розповість.

- Скільки? Днів? Халепа! Який же я бовдур! А ти не знаєш її адреси?

- Що? Ти що, зовсім з розуму зійшов? Яка адреса? Хлопче, вгамуй свої таланти. Прийде твоя дівчина, і ви будете з’ясовувати стосунки. Я думаю, їй взагалі не до тебе, - втрутилася до розмови Дарія, яка почала шукати свого напарника, бо не розуміла, куди він зник, коли робочий день ще триває.

- Та, блін, Дарко, зачекай. - Роздратований Олександр був не в гуморі, аби вислуховувати чиїсь поради. Він був рішуче налаштований приїхати куди завгодно, аби скоріше владнати ситуацію.

- Ні, послухай, хлопче. Ти зараз весь на голках. Там в Олі щось трапилося, і, судячи з усього, не дуже добре. Їй потрібна або підтримка, або час у тиші. Твої емоції зараз їй не допоможуть. - Дарія поклала обидві руки на плечі й подивилася у вічі хлопцю, аби він зрозумів, що може накоїти дурниць. - Сам не раз говорив: добрими намірами дорога прямує до пекла. Охолонь трохи. Якщо вона найближчим часом не вийде на зв’язок, тоді будеш метушитися й їхати будь-куди, tamam?

- Гаразд. Ти права, - почав заспокоюватися Олександр. Хоч як сильно його тягнуло, він розумів, що дійсно може втрапити в халепу або затягнути Олю в ще гіршу ситуацію. - Та годі тобі дивитися турецькі серіали.

- А чому ні? Я вже нові слова повивчала. Скоро буду теж, як ви, хизуватися. - Дарія видихнула й посміхнулася, коли зрозуміла, що Олександр не накоїть дурниць.

І що це взагалі було?