Глава 15

- Хееей, Льошка, ти куди мене так швидко заніс? - запитала Ольга, коли побачила знайомі двері кімнати.

- У мене є розмова до тебе. Я чекав увесь день, більше не можу. Тобі буде зручніше в моїй кімнаті чи в гостьовій?

- Ємммм… Давай у гостьовій , краще… - Ользі стало ніяково, бо такий настрій кондитера мало про що говорив. Але правильним рішенням було почекати та дізнатися, до чого це він.

Вони пройшли повз кімнату Олександра, й дівчина мимоволі затримала на ній погляд довше, ніж на всіх інших. Але Олексій уже пройшов далі та відчиняв двері іншої кімнати, де дівчина спала минулого разу, але про це ніхто не знав. Тож вони зайшли й сіли на ліжко.

Олексій зітхнув, дістаючи телефон, та подивився на Олю.

-  Будь ласка, кажи вже. Бо я починаю нервувати. - не витримала дівчина тиші.

- Добре. Як ти знаєш, уже пройшло чимало часу після нашого мінівікенду до торгового центру, коли Софі була з нами… Так от, ми ж після того дня спілкувалися іноді на різні теми… І я хочу запропонувати їй сходити на побачення, лише вдвох… Але не знаю, чи не занадто це буде. Тож мені треба, аби ти запитала в неї, як вона взагалі до мене ставиться. Допоможеш? - нарешті невпевнено промовив Олексій. Йому справді сподобалася ця SMM-ниця з першої зустрічі, й дуже хотілося ще з нею зустрітися. Але до цього моменту він усе ще ніяк не наважувався. Тож, проходивши цілий день із цими думками, вирішив попросити про допомогу свою подругу.

- Тааак, звісно. - пропищала Ольга й здивувалася тону свого голосу. Вона була дуже рада, що її друзі однаково щось відчувають. Тож без вагань обійняла Олексія.

- Кхм…

У дверях стояв Олександр, який дивився на сцену, що відбувалася. Він узагалі не розумів цю дівчину. То вона мило спілкується з ним, говорить йому приємні речі, ділиться своїми секретами, навіть залишається на ніч. Але потім іде мило спілкуватися з іншими та обіймається в зачиненій кімнаті з його другом.

Якби ж Олексій сказав, що йому подобається Ольга, то, можливо, вони б поговорили про це. Але ж він нічого не говорив. Ольга запевняє, що стосунки їй не потрібні, але знову ж таки то йде на побачення з кондитером, то ще погоджується на незрозуміло що. Хоча, скоріш за все, зрозуміло…

- Оу, а чого ти там стоїш? - запитала Ольга, відпускаючи Олексія з обіймів.

- Та ви тут так голосно щось обговорювали, то мені цікаво стало.

- А-а, то нічого важливого. Вибач, що потурбували. - винувато прошепотіла дівчина й посміхнулася.

- Ну то добре.

Олександр пішов із неприємним передчуттям усередині. І ще пів ночі потім не міг зосередитися. Нав’язливі думки крутилися й ніяк не хотіли дати спокою.

Можливо, він усе надумав? Можливо, не було ніяких поглядів чи особливого спілкування? Можливо, ця дівчина так сильно полонила його думки, що він перестав розрізняти реальність та ілюзію?

Але що тоді робити? Хлопець явно давав зрозуміти, чого хоче, але ж і Ольга неодноразово говорила про своє небажання. І чого все так заплутано?

Більше за все Олександр не розумів власну поведінку. Його злість та ревнощі точно не давали йому балів у цій грі. Хоч це було все по-справжньому. Почуття, які розросталися з шаленою швидкістю, були точно справжні. Але як він міг переконати цю вперту дівчину, що їй точно нема чого боятися? Хіба він недостатньо показав усю серйозність своїх намірів?

- Можливо, вона думає, що ти до всіх так ставишся? - запитала Дарія.

- Що? - хлопець зніяковів і озирнувся, чи не було нікого поряд. Він занурився у свої думки й навіть не зрозумів, що запитав це вголос.

- Кажу, що якщо ти хочеш, аби Ольга знала про твою серйозність, скажи про це. Думаю, вона бачить, який ти, і думає, що ти з усіма дівчатами такий розкутий. - знову повторила бариста свою думку. Їй було цікаво дивитися на цю історію. І хоч вона була переконана, що з цього нічого не вийде, все одно це було краще за серіал.

- Хіба? Ну, блін, це не круто… - Олександр намагався згадати, як зазвичай поводиться біля інших. Але нічого такого не знаходив у своїй пам’яті. Тим паче, що так, як з Олею, він ні з ким іншим не спілкується.

Тож, дістаючи телефон, вирішив напряму запитати у дівчини:

"Хеей! Як справи?" - написав він та, поки очікував відповідь, вирішив зробити собі ще капучино. Бо після такої безсонної ночі треба підзарядка.

- До речі, а ти часом не знаєш, про що говорили Олексій з Олею вчора?

- Та ні, запитай у Льошки краще. Або у своєї коханої. Взагалі навіть не знала, що вони про щось таке таємне говорили. - пожартувала Дарія й пішла прибирати зі столу, залишивши Олександра одного зі своїми думками.

"Привіт, наче все гаразд :) Щось сталося?"

Нарешті відповіла Ольга.

"Та ні, нічого незвичного. Хотів запросити тебе прогулятися :)»

"Вибач, сьогодні ніяк, маю справи("

"Що за справи?"

"Ахахах, ти знаєш, який ти допитливий :)). Справи університетські ;((»

"Зрозумів. То, може, наступним разом?"

"Завтра, наприклад, вільна?"

"Напевно, теж зайнята буду. Побачимось уже на зміні :) Гарного дня!"

-  Ну супер, так мене ще ніхто не відшивав. - промовив бариста, стаючи ще сумнішим, ніж був до цього. - І які в неї два дні поспіль можуть бути справи?

- Сам із собою розмовляєш? Сашко, може, тобі сходити до психолога? - проговорила Дарія, переймаючись за друга.

- Краще до екзорциста! - пожартував Єлисей, обіймаючи рукою свою кохану.

- А чого, ви тепер усюди разом будете ходити?

- Так. А що, є якісь заперечення? - погрозливо проговорив кухар , дивлячись на Олександра . 

- Хлопці, спокійно. Сашко, якщо ти в нормі, то ми підемо прогуляємося. Ти не проти?

- Та йдіть. Все одно в мене тут Динамо… - сумно відповів Олександр, показуючи на телефон.

Але ніхто не зрозумів, про що він говорить. Та вирішили не допитуватися, аби хлопець не передумав. Єлисей та Дарія спокійно пішли з кав’ярні, тримаючись за руки.