Глава 2

Стажування для Олі проходило дуже насичено. Як казала Дарія, вона стала наставницею, наставляла й усе показувала. Той хлопець за ці три дні більше не з'являвся. Оля була не зацікавлена, тому й не питала про нього.

У перший день, прийшовши у визначений час, Олі надали листок паперу з меню: капучино, еспресо, фільтр, флет-вайт, лате, американо… «Сподіваюся, мені пояснять, як це готувати, інакше буду дивитися в інтернеті. Скоріше б перейти до практики. Якщо ще зрозумію». Попри хвилювання дівчини, наступний листок — технічна карта — був спеціально для стажиста, де було написано, як готувати ті чи інші напої. «Тепер інше завдання — це все запам’ятати». Окрім різноманітної кави, були ще фруктові чаї, какао та різні коктейлі. З їжі готували одне й те саме, але інколи меню змінювалося через нові ідеї кухарів та кондитерів: солодкі пироги (вишня, яблуко з корицею, ананас із вершками, груша з сиром дорблю), солоні (курка з грибами, карбонара, сирна, індичка з ананасом), тарт (з лимоном, полуницею, лохиною, кокосом, шоколадом, лососем та філадельфією, шинка та сир), макаруни та печиво (шоколадне, бананове, кремове, горіхове, кокосове, фісташкове, малинове). Також були сендвічі (з лососем, тунцем, куркою, індичкою) і звичайні салати (грецький, Цезар, овочевий та фруктовий).

Старша бариста розповіла, з чого починається робочий день, як відкривати та закривати зміну й що потрібно робити протягом дня. Показала, як працювати з кавовою машиною, постером, як правильно спінювати молоко, налаштовувати помол, де й що знаходиться для подальшої роботи. Потім провела екскурсію по всій кав'ярні. Нарешті вони спустилися на кухню, яка знаходилася з іншого боку від барної стійки.

— Увага всім! — відчинивши двері, гучно промовила Дарія. — Знайомтеся з новою баристою. Це Оля, дівчинка мила, скромна, не ображати.

Закінчивши промову, вона відійшла, і Олі відкрився чудовий робочий хаос. На неї дивилися дві пари очей, обидва хлопці. Один був у білому кондитерському костюмі, весь у борошні, інший — у такому ж костюмі, але трохи заплямованому чимось рідким. Спочатку Олі здалося, що в них була бійка. Вони подивилися на неї кілька секунд, а потім почали сміятися.

— Не звертай на них уваги — це їхній нормальний стан, — заспокоїла Дарія. Поки хлопці намагалися заспокоїтися, Оля роздивлялася кухню. Кольорова гама була така ж сама, як і нагорі — коричнево-бежевий відтінок. Але замість картин та столів зі стільцями, всюди були тумбочки й шафи з різним посудом та приладдям. Це був підвал, тому було лише маленьке віконце, але працювала кухонна витяжка, тож потреби в ньому не було. Вздовж стіни стояли кілька плит та духовка, також мікрохвильовка, кілька морозильних камер і холодильник. Посередині приміщення стояв величезний стіл, а під ним ще кілька кухонних приладів. Усе виглядало затишно, і хлопці ідеально сюди вписувалися. Оля не пропустила погляду, що вони дуже гарні.

Пробувши там ще кілька секунд, вони вирішили піднятися. Дарія пообіцяла Олі, що завтра всіх збере й нормально познайомить.

— Для тебе перший день — повчальний. Зараз подивишся, повчишся, що потрібно. Завтра буду питати меню та склад. Зараз спробуєш спінити молоко. Хоча, можливо, спочатку на милі навчишся, щоб не переводити… — задумливо промовила Дарія після проведення інструктажу.

Марчук сумнівалася у своїх здібностях щодо приготування напоїв. Її мучили різні лукаві думки, вона ледве їх відганяла.

— Так, добре. Можна спробувати… До речі, а яка тут нумерація столиків? Учора мені сказали піти за третій столик, але я не впевнена, де він.

— Так у нас нема третього столика. І взагалі ніякої нумерації, якщо ти помітила, тут твориться хаос… перепрошую, «творчий хаос», як каже Сашко. А сіла ти на його улюблене місце, до речі. Він учора всім казав сісти за 3 столик, усі сідали або поруч каси, або з іншого боку. Тобі, мабуть, одній сподобався цей вид.

— Тут справді затишно… — відповіла Оля на останню фразу, не звертаючи уваги на попередні, з передчуттям чогось хорошого посмішкою, і прийнялася за вивчення меню. Після спробувала спінити молоко, потренувавшись на милі. Намагалася зрозуміти, як налаштовується помол. Коли до закриття залишилося всього дві години, дівчину відпустили додому для ретельного вивчення меню та технічної карти.

На другий день стажування було ще цікавіше, ніж у попередній. Пройшовши тест на вивчення меню, Ольга перейшла до практики. Складніше здавалося попереду: запам'ятати все було не так складно, залишалося не плутати й робити все потихеньку, не поспішаючи, а з цим якраз і були проблеми. Якщо не говорити про те, як Оля нервувала, то спочатку все проходило спокійно.

З помелом наче труднощів не виникало, хоча коли вона залишилася одна на кілька хвилин, зрозуміла, що проблеми з ним ще будуть. Збивати молоко на милі все ще здавалося якоюсь дикістю, постійно щось не так виходило. Не встигла засмутитися, як перший клієнт прийшов за кавою. Незважаючи на те, що від нервів у неї тремтіли руки й молоко ледь не розлилося, усе вийшло добре. «Як добре, що цього не побачила Дарія, який жах. І чому я так нервую. Сподіваюся, камери цього не бачили, фух… Господи, помилуй», — думала про себе Ольга, намагаючись заспокоїтися.

Віддавши замовлення, через хвилину підійшла старша бариста.

— Ну як ти тут?

— Та все добре, ось зробила карамельне лате, — відповіла Ольга, замовчуючи про несподіваний збій.

— Ну як, ніхто не помер? Усе добре? — запитувала Дарія з легкою посмішкою і надією в очах.

— Та, все добре.

— Ну от і добре, — погодилася Дарія й пройшла за касу.                                                                                                      

Далі все проходило мирно, друга кава робилася спокійно. Та попри те, що людей було не так багато, Ольга повторювала меню й дивилася відеоуроки про те, як правильно збивати молоко й готувати різні напої. Бо навіть попри те, що один раз вийшло, потім щось не дуже виходило. Інколи приходили друзі Дарії, хоча вони більше поводилися як сім'я. Як і обіцяла старша бариста, вона зібрала всіх і представила кожного окремо. Всі імена Ольга одразу не запам'ятала, зате в голові залишилося одне враження після знайомства з іншими працівниками: "Які вони милі". Ця милість проявлялася у кожного по-різному, надаючи кожному свою індивідуальність.