2

Пройшов місяць ...

-Привіт Софіє, я так скучаю за тобою.

-І я за тобою також)), відповіла вона сумним голосом.

-Як у тебе справи?

-Нормально, а у тебе?

-Також ніби нормально, тільки я тут не усім дівчатам подобаюсь. Відповіла я.

-Ей не засмучуюся))хто вони такі? і яке право мають тебе обіжати.Ти ж найкраща подруга на світі))

Хочеш я до тебе приїду на деньок у неділю і ми поговоримо ?

-Добре , я вже чекаю твого приїзду.Відповіла я

-Чудово папа,бо мене кличуть.Сказала Софія.

-Папа, сказала я і виключила телефон.

Я була рада приїзду Софії,оскільки ми з нею були найкращими подругами та ми раніше бачились кожен день і постійно один одного підтримували, якщо у нас були якісь проблеми.

Сьогодні у нас не дуже тепло,оскільки у нас другий місяць осені.А до приїзду Софії лишилось п'ять днів. Пари уже всі закінчились, тому я сіла над вивченням матеріалу. Коли я уже вивчила весь матеріал була восьма година вечора. Я вирішила піти у сусідній магазин взяти продукти на сьогодні та на сніданок. Прийшовши у невеличкий супермаркет я взяла там: пару яблук, трошки морозива,молоко й улюблені пластівці які я їла на кожний сніданок.

Виходячи з магазину , я помітила хлопця у капюшоні, його лице не було видно.Але мені здалось що я його десь уже бачила. Дійшовши я вирішила з'їсти яблуко і дочитати книгу, яку я мала дочитати ще дуже давно.

Я встала рано і зрозуміла,що я так і вчора заснула. Я бистро витягла зі своєї шафки осінній теплий кофту з джинсами,одягалась,поснідала почистили зуби та взяла на плечі свою сумку і пішла у коледж. Там я побачила Ксенію ...

-Привіт,чому ви мене трохи раніше не розбудили ?

-Вибач но ми не хотіли тебе будити,подумали ти сама встанеш.Ти ж не обіжаєшся на нас ?

-Та ні,сказала я.

Мені було трохи обідно,но я трохи поспішила і встигла на першу пару.

Неділя, приїзд Софії

Перед приїздом Софії ми зідзвонились і домовились про місце зустрічі.Коли я побачила її я підбігла до неї та міцно її обняла, у мене було таке відчуття неначе я її не бачила 100 років.

-Привіт,як же я за тобою скучала !!!!

-Як за тобою також,відповіла вона.

-Ну що ходім , я тобі покажу де я живу.Сказала і повела за собою Софію.

Коли ми були там я пригостила Софію чаєм з печивом. Потім ми пішли у центр міста і зробили пару спільних фото. Я їй показала місто у якому я навчалась , а по дорозі розпитувала про її теперішнє життя.Виявилось що Софія має хлопця, якого дуже любить. Коли вже треба було її проводжати на автобус вона мені сказала..

-Я завжди буду твоєю подругою не дивлячись, що я не поруч з тобою.

-Я також завжди буду твоєю подругою.Відповіла я

Міцно обнявшись Софія підійшла до автобуса голосно сказала мені папа і помахала мені рукою.

Ось так закінчилась наша зустріч з Софією...