Все починалось ось так....
Емілія мені 17 років.Я закінчила 11 клас і йду вчитись на журналіста. У мене темне волосся і голубі очі.
Я захоплююсь читанням книг, особливо романів. Моя мама працює стоматологом, а тато Ветеринаром.У них на мене майже немає часу,тому я постійно зі своєю найкращою подругою Софією.Жаль, що ми скоро будем менше бачитись.
Навчання в університеті журналістики буде не у моєму містечку,тому мені доведеться жити окремо від батьків. Після завтра ми поїдемо у гуртожиток там де будуть проживати мої нові знайомі.До університету хвилину пішки тому це мене тішило.Коли ми були там я познайомилась з Ксенією і Діаною з якими я мала проживати.
Розклавши речі я попрощалась з мамою і татом.Вони побажали мені удачі і я їх ще раз поцілувала на прощання.І тут я зрозуміла,що все вже буде інше і я вже не така мала дівчинка як була колись і що мені доведеться бути самостійною.
Я ще трохи прогулялась по вечірньому місту і прийшла у свою кімнату. Коли батьків уже не було я почала поглядати на дівчат.Ксенія була зі світлим волоссям і зеленими очима, а Діана з темним волоссям і карими очима. Років їм десь приблизно так само, як мені.
-Як тобі тут ? Запитала Діана
- Чудово, відповіла я
-Завтра наш перший день навчання,підеш пообідаєш завтра нами ? Сказала Ксенія
-Залюбки,відповіла я і попросила їх номер телефону.
Ми ще трохи сиділи та говорили, потім лягли спати.
Ранком я почистила зуби, одягалась, зробила легкий макіяж і розчесала своє довге волосся. Також мені довелось трохи зачекати поки зберуться дівчата. До коледжу ми йшли разом. Коли ми прийшли на першу пару нам пояснили майже усе, лишилось подивитись розклад пар. На наступний день ми прийшли на першу пару я сіла недалеко від подруг і уважно слухала. Коли пара закінчилась і майже усі пішли почулись голоси деяких незнайомих мені дівчат ...
-Ей Емілія !!якщо ти думаєш що ми будемо з тобою друзями ти глибоко помиляєшся...
Я просто не відповівши ні слова пішла далі стараючись не думати про ті слова. Наступні пари я провела нормально. Також на обід ми пішли з Діаною і Ксенією пообідали.
Через тиждень...
-Привіт доню, як ти там? Запитала моя мама
-Нормально,відповіла я
-Ти хоть маєш там подружок ? Тебе ніхто не обіжає?
-Маю, Діана і Ксенія ...
-Но ти мені не відповіла на друге питання ?
-Но мам я не можу усім подобатись, тим більше я уже самостійна і можу рішати свої проблеми самостійно.
-Добре мам потім подзвоню, відповіла я і поклала телефон у кишеню.
Перед початком пари коло мене сиділи мої подруги.Обернувшись назад я помітила одного хлопця який на диво сидів один.Побачивши,що я дивлюсь на нього він різко подивився на мене і зразу ж перевів свій погляд на когось іншого.Він мав темне волосся і зелені очі на, які можна було дивитись вічно.Також він був вищим за мене і його погляд зводив мене з розуму.
-Щось знаєш про цього хлопця ? Запитала я у Діани.
-Ну так, його тут усі знають.Він не має дівчини.Майже постійно один, іноді ходить на вечірки та майже ніколи з ніким не танцює. Хоча на вигляд він симпатяга і багато хто хотів би з ним замутити....
Я дуже старалась , щоб усе було максимально цікаво
Надіюсь ви не пожалієте хвилини свого часу і поставите зірочку з бажанням підпишетесь на мене 🖤
Чим більше буде зірочок , тим швидше я буду випускати нові розділи
Люблю усіх 😘
#10402 в Любовні романи
#2527 в Короткий любовний роман
#2571 в Молодіжна проза
Відредаговано: 09.08.2020