Розділ 21

    Ліза з телефоном в руках сиділа на садовій гойдалці. Раніше весела, завжди усміхнена сьогодні в очах був помітний смуток.

- Куди поділась моя щебетуха? - Гнат присів поряд, відчуваючи трепет в руках.

- Мені більше не п’ять.

- Я знаю. - промовив з болем в голосі. 

Вони деякий час сиділи мовчки, розгойдуючи гойдалку. Гнат винуватив себе. Потрібно було бути обачнішим з Сергієм, адже не з чуток знав, чим все може закінчитись. Гроші роблять людину зовсім не сильною та владною, а - слабкою. Вони мають здатність відбирати в людини все людське. Плювати Сергій хотів на їхню дружбу. Аби тільки опинитись при владі. Аби тільки бути попереду.

- Лізо, як ти? Тебе ніхто не ображає? - перед очима досі стояла картина з Надею.

Дівчина скочила з гойдалки, розсердившись на батька.

- Я щаслива, чому тобі в це так важко повірити? 

Гнат затиснув губи, аби не сказати зайвого. Боліло за доньку, адже Сергій використовував її не лише задля власної цілі, але й фізичної втіхи. Як тільки-но він отримає увесь бізнес і Гнат потрапить до в’язниці, тоді Ліза стане йому не потрібною. Він неабияк хвилювався за це, адже усвідомлював, якого удвох завдають болю. 

Гнат повернувся додому, але до будинку заходити не поспішав. Як йому поглянути Наді в очі й зізнатись, що він нічого не вдіяв з Сергієм. Що невдовзі на них чекає розставання. Це стане для неї черговим в житті ударом. І цього удару завдасть він. Той кому Надя відкрилась, той кому за довгі роки - повірила. Той, хто обіцяв оберігати. Опустивши плечі пройшов у кухню. До горла нічого не лізло, окрім алкоголю, але й той зараз був зайвим. Він повинен бути у свідомості, аби раптом не проґавити ще котрийсь з задумів Сергія.

- Як все пройшло? Ти бачив Лізу? - Надя з помітним хвилюванням почала  розпитувати в Гната про їхню зустріч.

- Він хоче увесь бізнес. А також засадити мене до в’язниці, лише тоді відпустить Лізу.

Надя опустилась на стілець, вгамовуючи емоції. Вона тільки отримала право на щастя, як життя вирішило в неї його відібрати. Знала, що чоловік вже зробив свій вибір, і не на її користь.

- Невже нічого не можна зробити? 

- Надю, я не можу втратити Лізу. Він занедбає їй життя. 

- Так, я розумію.

- Я обіцяю тобі, він обов’язково понесе відповідальність за свій злочин. Ти тільки вір мені. Я щось вигадаю.

Надя зі сльозами на очах притислась до чоловіка. Гнат став єдиною людиною кому вона довіряла, кому відкрилась, кого впустила в своє серце. Якщо трапиться так, що його заарештують, вона чекатиме, як нікого до нього. 

Ця ніч для обох видалась безсонною. Гнат і Надя не хотіли втрачати можливості та дорогоцінного часу побути разом, тому розмовляли або просто лежали мовчки аж до ранку. Гнат не боявся в’язниці, він боявся часу, що втратить, перебуваючи там. Наді знову доведеться залишитись у своїй самотності, а це могло стати для неї кроком назад. Вона тільки-но отямилась від переслідувань давніх демонів, як вони вкотре наздогнали її.

Вранці Гнат і Надя насолоджувались спільним сніданком, коли у двері постукали.

- Ліза? Проходь. Ми якраз снідаємо. - Надя поквапилась поставити на стіл ще одну тарілку. 

- Лізо, ти прийшла. - Гнат скочив на рівні ноги, забачивши доньку. - Сідай, поснідаєш з нами. 

- Дякую, я не голодна. Я до вас прийшла з іншого приводу. - голос дівчини звучав відсторонено та дещо холодно. 

За мить перед Гнатом і Надею з’явилась чорна тека, яка докорінно могла змінити їхнє життя. Гнат насупився, відчувши, що донька замислила неладне. 

- Лізо, що це все значить?

- Вона твоя. Можеш робити з нею, що завгодно, краще за все - спалити. Щодо копій, їх немає і не буде. Тобі більше нічого не загрожує. Втім, з бізнесом однаково доведеться розпрощатись.

Здавалось, Гнат проковтнув язика. Він дивився то на теку, то на доньку, не розуміючи, що щойно відбулось. Його маленька Ліза, його донечка врятувала його власною ціною.

- Він обманює тебе. - кинувся щодуху до доньки.

- Мені відомо. - відповіла з гіркотою в голосі. Знала для чого здалась Сергієві, і була готова з цим миритись, аби тільки бути з ним, аби тільки був поряд. Поводилась так, ніби пороблено. 

- Він небезпечний. Ти знаєш, що він зробив з Надею, коли їй було сімнадцять?

- Знаю. Проте, нас з тобою там не було, аби стверджувати напевне.

- Лізо, отямся! Що ти верзеш? Він же сам в усьому зізнався.

- Однаково, не старайся схилити мене на свій бік. Бути з Сергієм, це мій свідомий вибір. - Ліза з соромом на обличчі поглянула на Надю. - Пробач, але я не можу інакше.

Не маючи, що більше сказати, попрямувала до дверей. Гнат хотів перешкодити їй, проте, Надя зупинила його.

- Нехай йде. Ти нічого не вдієш.

- Пропонуєш віддати йому Лізу? Залишатись осторонь і дивитись, як моя єдина донька руйнує власне життя?

- Саме так, бо це її життя. Тобі залишається бути неподалік. Вона повинна знати, що будь-якої миті зможе повернутись і не буде відторгненою рідними людьми. Як люблячий батько, ти повинен дати їй відчуття свободи й зокрема відчуття захищеності.

Слова Наді вплинули на Гната. Він припинив смикатись, натомість присів на диван і заплющив очі. 

Ліза сіла в таксі й з легким серцем вирушила до університету. Ще одні зміни чекали на неї попереду. Після стосунків з Сергієм усе змінилось. Спершу вона вірила, що він кохає її, слухала кожне його слово, втім, після підслуханої розмови з батьком, збагнула, що була для чоловіка лише зброєю проти Гната. Біль, розчарування озвались в чистій душі, те, що він скоїв з Надею вплинуло на неї, але навіть тоді, юне серце не припинило кохати. Ліза не могла допустити, аби батько потрапив до в’язниці, тому зробила все можливе, аби Сергій погодився віддати теку й покинув його шантажувати. Домовились поїхати світ за очі, й жити за його правилами.

***

    Надя закінчувала готувати вечерю, останнім часом робила це часто. Відпустивши пані Дору у відпустку зайняла місце куховарки. Процес готування її заспокоював. Під час нарізання овочів або ж тушкування м’яса мало не медитувала. Гнат жартував, що Надя перетворилася на справжню господиню, котру б залюбки взяв  в дружини. Тільки-от сама дівчина поки відмовлялась.