Розділ 19

    Надя у ліловій сукні запаковувала для Лізи подарунок. Колись вона обожнювала дні народження й Новий рік, проте, згодом жодне з цих свят не приносило радості. Одного разу батьки забули про її день народження, дівчинка прочекала цілий день, але ніхто з них так і не згадав, що в їхньої доньки свято. Не змінилась ситуація і в дитячому будинку, сухе “Вітаємо”, і таке ж вручення подарунка не дарувало тих емоцій на які заслуговує кожна дитина. 

Як і усі діти Надя чекала на гостей та подарунки, та найзаповітнішим бажанням дівчинки було, аби батьки покинули пити. Проте, день за днем її чекання та віра, розбивались об камінь розчарування. Подорослішавши, Надя жодного разу не святкувала свій день народження. Вона старанно приховувала від усіх цю сакральну дату. Один з клієнтів щодня впродовж року через кур’єра передавав оберемки квітів з запискою З днем народження, люба Надін! Так він намагався втрапити в якийсь з цих днів. Дівчину, це забавляло й водночас дратувало, бо таємниця її дня народження, була тим, що в неї ніхто не зможе відібрати.

- Це та сукня, що ви купили разом з Лізою? - в спальню увійшов Гнат, перервавши філософські роздуми Наді.

- Подобається?

- Ти в ній прекрасна. - нахилився до дівчини, аби поцілувати. - Чому раніше не одягала її?

- Берегла для особливого дня.

Гнат усміхнувся, дві його найрідніших в житті жінки, добре між собою ладнали. Йому не довелось мирити їх, чи вислуховувати на адресу одна одної прокльони. Це він інколи змушений був у свій бік вислуховувати від них зауваження.

- Дякую.

- За, що?

- За любов до Лізи.

- За любов не дякують. Принаймні за сердечну. 

Гнат збагнув, що зайшов за дозволені кордони, бо настрій Наді помітно зіпсувався. Дехто з її чоловіків вкладав у це слово зовсім інше значення. Вона чула від них слова вдячності, зізнання в любові під час близькості, але жодне з цих слів немало під собою реального підґрунтя. Ілюзія. Обман.

Через дорогу Надя повернула собі добрий настрій і вже усміхалась. Гнат не винен, що вона гостро реагує на деякі речі. Це її біда, і лише їй з цим розбиратись.

Для святкування свого повноліття Ліза обрала вишуканий ресторан з усім необхідним наповненням. Гнат не пожалів грошей ані на вишукані страви, ані на відомий гурт і фотографа. Ліза любила розкіш, але ніколи не зловживала батьковими грошима. 

В гарній, вечірній сукні з відкритими плечима уродинниця зустрічала гостей. Гнат не відразу впізнав жінку, що стояла біля його доньки. Лише, коли підійшов ближче зрозумів, що перед ним його колишня дружина. Побачивши Гната з Надею, Ліза підбігла до них.

- З днем народження, Лізо. Сподіваюсь тобі сподобається. - Надя вручила дівчині запакований подарунок. 

- Вітаємо, Лізко. - Гнат пригорнув до себе доньку, не віривши, що його дівчинка так швидко стала дорослою.  

- Дякую вам. Надю, познайомся з моєю мамою. 

- Ксеня. - жінка представилась, глянувши таємниче на дівчину.

- Надя. - кивнула головою, затримавши на жінці такий же погляд. - Приємно, Ксеню з вами познайомитись. 

- Навзаєм.

Жінки обмінялись рукостисканням і доброзичливою посмішкою.

- Ти сама. Де Влад? - поцікавився у Ксені, Гнат. У ньому не залишилось ні образ, ні будь-яких інших почуттів, тільки невимовна вдячність за доньку. Ксеня після їхнього розлучення ніколи не перешкоджала їм у спілкуванні й робила все задля того, аби Ліза була щаслива.

- У відрядженні. На жаль, йому не вдалось вирватись.  

- Тато Влад телефонував. Зустрінемось з ним, коли повернеться. - сказала Ліза, зиркаючи весь час у бік вхідних дверей.

Надя здогадувалась кого так старанно виглядає Ліза, втім тримала це в секреті. Спроба поговорити з Гнатом провалилася, бо тільки-но чоловік зачув про можливого кавалера доньки, тут же починав нервувати. Відтак, Надя облишила розмову, сподіваючись, що Гнат поведеться гідно. Її вже й саму розбирала цікавість, хто цей таємничий шанувальник, що закрутив Лізі голову. Надя в сьогоднішньому вбрані нагадувала себе минулу. Всі ці ресторани, вечірні сукні, смокінги повернули її у дні, коли вона супроводжувала того чи іншого чоловіка. Щоразу повертаючись додому скидала все з себе і бігла під гарячий душ. Змивала дорогу косметику та занурювалась в улюблений спортивний костюм. Спочатку їй подобалось таке життя. Заможне, помпезне зі своїми особливостями й привабливістю. Проте, згодом почало втомлювати. Набридло прикидатись та грати роль ідеальної жінки, бо жодні гроші, навіть відчуття влади стали для Наді непотрібними. Вона спостерігала за Лізою, що сміялась, і згадувала дні, коли потрапила у лапи сумнівного бізнесу. На той момент їй було стільки ж, скільки сьогодні виповнювалось дівчині.

- Про що замислилась, моя люба Надю? - почула поруч голос Гната й усміхнулась. Перед нею стояв її ідеальний чоловік, в якого закохувалась щодня, щохвилини.

- Про своє.

- Так. Я думав ми з цим покінчили. 

- З чим?

- З секретами. Утіканням в себе. - занервував вкотре.

- Любий, все гаразд. Просто згадала свої вісімнадцять, і ти відразу тут, як тут. - грайливо покрутила ґудзик його піджака.

- До речі, може ти усе-таки скажеш мені, коли твій день народження. 

Надя похитала головою, мовляв, нізащо.

- Надю, серйозно, я від цього почуваюсь недолуго.

- Можеш мене щодня вітати, тоді не прогадаєш.

- Смішно. Вічно ти зі своїми жартами. - чоловік схопив дівчину за талію і притягнув до себе ближче. Збирався поцілувати, але її стурбований погляд очей зупинив його.

- Що таке?

- Там Сергій. 

Гнат роззирнувся і побачив друга, що мило бесідував з Лізою та Ксенею.

- Сучий син. А він, що тут робить?

- Гнат, тільки спокійно. Не псуватимемо Лізі свята. 

- Я спокійний. Ходімо. - взяв Надю за руку, що була його амулетом, заговореним на успіх.

Забачивши друга, Сергій перепросив в жінок і підійшов до Гната. Підозрював, що той буде в гніві, і це неабияк потішило його самолюбство.