Розділ 16

- Надю, пробач, я такого тобі наговорив.

- Не треба. Ти сказав, що думав. 

- Я погарячкував. Мені байдуже ким ти була, головне, що тепер ти моя. Надю, я хочу знову бути з тобою. Повертайся. 

- Ні. Моє минуле завжди стоятиме поміж нас. Чоловіки не здатні прийняти той факт, що дівчина повія. Байдуже, що колишня, байдуже, що елітна.

- Ти думаєш я святий? Я спав з жінками, не розбираючись. Я зраджував їх. Я шантажував свою колишню дружину. І нехай, це звучатиме дивно, але я розумію, чому ти обрала дану професію.

- І, чому ж? 

- Пошук чоловічого тепла, якого ти не впізнала в дитинстві став причиною твого вибору.

- Ти думаєш, це стало причиною? Тоді ти помиляєшся, я робила це лише через ненависть до чоловіків.

Зізнання Наді стало для Гната несподіванкою. Чим далі він розгадував в ній загадку, тим більше їх ставало. Ті були, наче рухома ртуть, яку намагався зібрати докупи.

- Чому ти їх ненавиділа, це через батька?

- Батько тут ні до чого. Послухай, я не розповідатиму тобі про причину, чому я пішла в ескорт. Це моє життя. Тебе воно не стосується. 

Гнат взяв Надю за плечі й нахилився. Будь-яка правда для нього не мала значення. Надя була з непростим дитинством, що безумовно залишило чималий відбиток у її теперішньому житті. Але хіба вона винна в цьому. Дівчинка стала заручницею обставин. Вона змушена була виживати. В її житті не виявилось людини, котра б навчила принципів і встановила певні правила. Людини, котра б любила її. Не за зовнішність чи здобутки, а просто й безкорисливо. Наді не було до кого прийти по пораду, тому все своє свідоме життя вона розраховувала лише на власні сили. Жила, як уміла. І досі навчалась цього.

- Чого ти боїшся? - намагався зазирнути дівчині в очі.

- Серйозних стосунків. Бути обманутою. Покинутою. Зрадженою. Продовжувати? Я бачила, як розважаються одружені чоловіки, бо сама була тією розвагою. Так, дехто з них пропонував мені більше аніж роль коханки, але який з нього міг бути чоловік, коли він від самого початку зраджував дружину.

Чи Гнатові про це було не знати? Але хіба існують ідеальні люди. Кожен у своєму житті допускав помилку, то, що тепер відмовлятись від щастя. Від людини, яку кохаєш.

- В нас все буде інакше. Тому що я кохаю тебе. І ти мене, я знаю це. - Гнат пестливо занурив пальці в шовкові пасма коханої жінки та поцілував губи.

Надя заплющила очі, насолоджуючись теплом чоловікових рук і доторком його м’яких губ. У неї були різні чоловіки готових заради неї на божевільні вчинки. Дехто втрачав голову, бажаючи, аби вона належала тільки йому. Та Надя знала, що насправді їм усім потрібне було її розкішне тіло та любощі, які надавала професійно. Вони приходили не лише за фізичними втіхами, але й для того, щоб відпочити від буденності та від сварливих дружин. Вони ставали залежними, часто неадекватними й ревними, вважаючи, що мають на неї право. Однак, Надя ніколи нікому нічого не обіцяла. Вона чітко вибудовувала кордони за які заходити було зась. Попри вимоги агенції, попри роль коханки, Надя завжди належала тільки собі.

- Нічого не вийде.

- Але, чому?

Надя підвела на Гната очі сповнених болю. Мовчати не було сенсу.

- Тому, що я переспала з Сергієм.

- Що? Коли? - від правди в чоловіка задзвеніло у вухах.

- Це важливо?

- Для мене важливо. Ти переспала з моїм другом. Я повинен знати, як так трапилось. Він змусив тебе?

- Не шукай мені виправдань. Я та ким була завжди. - Надя вирвалась з Гнатових рук і поквапилась відчинити йому двері.

- Стій. - схопив її за лікоть. - Розкажи, як все було насправді. Повинна бути якась причина. 

Надя криво усміхнулась, бо жодна причина не варта того, аби зрадити.

- Я переспала з ним, аби він мовчав.  

Гнат опустив руки, ця молода жінка перевернула все його життя. Грала ним, як їй кортіло. І, як він тільки не помічав очевидного?!

- Виходить, дарма. - очі Гната наповнились відчаєм.

- Я не звикла ні в кого просити вибачення, мабуть, через те, що нікого не любила. Але ти. Ти ніколи не зміниш мене. - сказала геть не те що рвалось зі серця.

- Якщо це все, що ти хотіла мені сказати, тоді я піду.

Гнат взувся і вийшов з квартири. Всередині нього розігрався справжній буревій почуттів. Він ледь не збив з ніг жінку, що несла важкі торби. Вибачившись, сів в авто та завів двигун, але їхати не поспішав. В небі прогримів грім. Гнат підняв голову і побачив Надю. Вона вибігла босоніж, в чому була. Він схопився з місця, скидаючи на ходу піджака, аби вкрити ним дівчину.

- Я злякалась. Злякалась, що ти поїхав і ми більше не побачимось. - пригорнулась усім тілом по якому стікали перші краплі дощу. - Пробач. Я справді кохаю тебе. Я повинна відразу була про все розповісти. І про минуле, і про Сергія.

Гнат огорнув Надю за плечі й відвів до квартири. Змусив залізти у гарячу ванну, аби відігрітись й не захворіти. Цього вечора Гнат добився від Наді правду про ніч з Сергієм. Був здивований вчинком друга, адже він свято довіряв йому, тоді коли той увесь цей час підступно діяв в нього за спиною.

***

     Гнат потягнувся до місця, де спала Надя, але не намацавши її теплого тіла зірвався з місця. Мільйон думок пронеслось в голові, “невже він знову втратив її”? Забіг на кухню і видихнув. Надя в коротенькому халатику готувала сніданок, мугикаючи собі під ніс англійську пісню.

- Що з тобою? Наснились жахи? 

- Гірше. - Гнат приволік до себе Надю і заплющив очі. Знав, що має вигляд божевільного. Нехай вважає його слабаком, закоханим по вуха дурнем, байдуже, головне - вона тут. - Ввечері я допоможу тобі з речами.

- А може не варто? Знаєш, бігати туди-сюди не дуже зручно.

- Гиги. Смішно. Ніхто нікуди більше не бігатиме. - додав строго, але з любов’ю в погляді.

- Я ні з ким не жила, як пара, боюсь, що не впораюсь.

- З чим?

- З твоїми брудними шкарпетками, оббризканим вранці водою дзеркалом.