Розділ 15

     Надя за співбесідами незчулася, як промайнув день. Втомлена, але щаслива поверталась додому. Робота з дітьми виявилась їй до снаги. Вона так сподобалась директорці школи, що та відразу запропонувала залишитись й спробувати провести пробне заняття.

Надя доволі швидко знайшла спільну мову з дітлахами. Молода, весела, енергійна змогла не лише зацікавити уроками малювання, але й проникнути у маленькі серця.

- Здається я знайшла роботу своєї мрії! - забігла до будинку, бажаючи поділитись радісною новиною з Гнатом.

Чоловік сидів на сходах, тримаючи в руках цю саму чорну теку, яку Надя знайшла в столі Сергія. Його обличчя було похмуре й засмучене, невже він дізнався правду. Охоплена гнітючими почуттями Надя підійшла ближче. Вона хотіла торкнутись до Гната, але чоловік несподівано скипів.

- Знаєш, що в цій папці? - підвівся й помахав нею Наді перед очима. - Ти справді мала рацію. Мені варто було до неї зазирнути. - Гнат кинув зловіщу теку Наді під ноги. Дівчина опустила очі й заклякла. На фото, які звідти випали була зображена вона. В різних образах поруч багатих чоловіків. - Ти не так ким хотіла здаватись. Твій одяг, манери, я б повинен був здогадатись. 

- Мені шкода. Я не знала, як тобі розповісти.

- Я думав ти інша, а ти така ж корислива. Хтива.

- Гнате, послухай.

- Ти спала з ними за гроші?! - зухвало перебив, кинувши погляд на фото, що валялись на підлозі. На одному знімку Надя з келихом шампанського стояла в обіймах сивоволосого чоловіка, на іншому у вишуканій, вечірній сукні сідала в дорогий автомобіль, на ще двох фото була зображена біля яхти, але вже з іншим чоловіком. Закриті вечірки, ділові заходи, всюди було обличчя Наді лиш змінювався колір її волосся. 

- Не з усіма, лише з тими кого хотіла.

Важкий кулак пронісся в Наді над головою та влучив у стіну. Дівчина стояла, важко дихаючи. Злякалась не чоловікового гніву, а його болю, що завдала своєю правдою.

- То ти увесь час мені брехала. Всі ці намагання виставити себе простачкою. - Я думав, що рятую тебе, а виявляється, що тобі цього не потрібно! Ти зовсім не бідна й не нещасна. Квартири, автомобілі, курорти у тебе все це є. 

“Але не було найголовнішого” - озвалось в думках.

- Нічого з цього не принесло мені щастя. Все це в минулому, яке я не в змозі змінити, і, якщо бути відвертою - не прагну цього. Це мій досвід про який я не шкодую. Ти можеш прийняти цей факт або ж піти.

Гнат глянув на Надю з висоти свого зросту і неприємно хмикнув.

- Відповідь очевидна. Я не хочу ні чути, ні знати тебе.

Не жаліючи почуттів Наді, ступив ногою на розкидані фото та пройшов повз, штовхнувши її плечем.

- І ще одне. - зупинився, вирішивши остаточно добити. - Не смій підходити до моєї дочки, бо чого ти можеш її навчити?! - останні слова болісно увійшли в серце, але Надя трималась, завжди була гордою та сильною духом за, що колись поплатилась.

***

     Відкривши теку, яку йому вручив Сергій, Гнат не міг повірити, що на фото зображена Надя. Вірив, що вона світла, чиста, не зіпсована грошима й чоловіками жінка його мрії. Почувався поряд неї - щасливим. Зневірившись у жінках, вважав, що отримав щасливий білет, який нізащо не упустить. Коли дізнався чим Надя заробляла собі на життя почувався зрадженим і обманутим. Не з чуток знав, хто такі ескортниці, бо самому інколи доводилось користуватися їхніми послугами. Їхня роль полягала у супроводі багатих чоловіків на ділових зустрічах, корпоративах й інших заходах. 

Аби потрапити до агенції недостатньо було однієї модельної зовнішності, від дівчини вимагалось знання іноземних мов, наявність творчих талантів, вміння підтримати розмову. Вона повинна була бути інтелектуально розвиненою, без наявності шкідливих звичок.

Для підтримки свого іміджу та загального ділового етикету чоловіки обирали на свій смак спеціально навчених дівчат. Здавалось, звичайна практика, але Гнатові було добре відомо, що часто за згодою двох сторін слідувало продовження, як і те, що насправді відбувалось за дверима закритих вечірок. Часто чоловік пропонував дівчині роль коханки, та погоджувалась і деякий час жила, як принцеса в казці. 

Гнат пошматував фото й кинув усе до каміна. За мить язики полум’я охопили дівоче обличчя, не залишивши від нього сліду. Надя була однією з тих елітних дівчат, котра продавала себе за гроші. 

- Хвойда! - грюкнув дверцятами каміна і вилаявся. 

Аби заглушити свій внутрішній біль напився до втрати свідомості. Так тривало місяць. Гнат безпробудно пив, вештався по жінках, а одного разу встряв у бійку, через, що Сергієві довелось витягати його з відділення поліції.

- Гнат, це звісно не моє діло, але хіба вона варта того, аби так побиватись?! Подивись на кого ти перетворився. Як ти в такому вигляді збираєшся йти завтра на роботу?

- Візьму відгул.

- Вже місяць ти це і робиш, що береш відгули, а я виконую твою роботу. Забий, і живи далі. Таких, як вона на світі багато.

- В тому й суть. Я думав, що вона така одна. 

- Сподіваюсь, тепер ти припиниш ідеалізувати жінок. 

Гнат махнув рукою і знову вхопився за чарку, не міг більше дивитись на алкоголь, його нудило, в нього увесь час боліла голова, але він однаково заповзято продовжував заливатись оковитою, бо тільки так міг не думати про Надю. Навіть розмова з Лізою не допомогла. Донька просила дати Наді шанс, бо нічого смертельного не бачила в її минулому, наче батько був святим. Але Гнат вочевидь обрав для себе роль жертви, продовжуючи втамовувати в чарці своє горе. Почувався жалюгідним слабаком, втративши остаточно чоловічу гідність. Це, мабуть, й стало його точкою повернення. 

Він проходив повз спальню в якій колись жила Надя, після її від’їзду не заходив туди, остерігався почуттів. Не знав, що його сюди привело, але впавши на ліжко миттєво заснув. Повсюди вловлював її запах, відчував шалену енергетику. Міг посперечатись, що йому навіть вчувався її гіпнотичний голос. Гнат перебрався в Надіну спальню і кілька тижнів жив там, щодень розуміючи, що, якщо не поговорить з нею, то збожеволіє.