Розділ 14

     Надя повернулась додому з надією, що Гната ще немає вдома. Скаже, що в неї розболілась голова й вона швидше лягла спати. З кухні доносився приємний аромат свіжоспеченого пирога. Пані Дора закінчувала приготування страв, розрахованих на цілий тиждень. На вихідні Гнат відпускав жінку, користуючись послугами доставки, а тепер коли в його житті з’явилась Надя не пропускав можливості поласувати її недільними млинцями. Привітається й втече на гору, прийме гарячий душ, а потім піде  в ліжко.

- Добрий вечір. Запах чутно аж з вулиці. - Надя від задоволення заплющила очі.

- Добрий вечір, Надійко. Пиріг з яблук. Гната улюблений. Сідай, наллю тобі чаю. - промовила турботливо жінка. - Маєш втомлений вигляд. Все гаразд?

Надя залізла на стілець барної стійки, почуваючись, ніби в мами на кухні. 

- Деякі люди виснажують дужче, ніж сама робота.  

Жінка кивнула, розуміючи про, що та каже. Вона відразу розгледіла в Наді доброзичливу, добру, не зіпсовану життям дівчину. Цікаво, щоб сказала сама Надя, дізнавшись, що жінка характеризує її зі скромністю та простотою? Пані Дора поставила перед дівчиною чайничок фруктового чаю та чашку з двома кубиками цукру. Надя, зробивши кілька обережних ковтків смачного напою, відчула приплив енергії.

- Ви чарівниця.

Жінка весело усміхнулась. Знала, що її чай не лише збадьорить, але й покращить настрій.

- Пані Доро, розкажіть мені про Гната? Який він?

- Добрий. - не задумуючись, відповіла жінка. - Люблячий. Щедрий. Не скажу, що без недоліків, що ідеальний. Ні, він, як і більшість чоловіків не проти жіночої уваги, але щоб одразу заспокоїти тебе, додам. Ти перша після Ксенії кого Гнат привів у свій будинок.   

- Серйозно?

- Ліза не збреше. І, до речі, з нею він також познайомив тебе першою.

Здавалось після таких одкровень, залишалось тільки радіти, але не Наді, адже усвідомила, яку тепер несе перед Лізою та Гнатом відповідальність. Її бурхливе минуле не вписувалось в ідеальну картинку їхньої сім’ї. І, як вона тільки дозволила собі закохатись, думала, що сталева, не здатна на почуття, а зараз сидить і мріє вберегти від болю небайдужого їй чоловіка. Настрій знову зіпсувався. Надя подякувала пані Дорі за чай і вирушила у спальню, посилаючись на втому. Гарячий душ і прохолодна ковдра ніяк не допомагали зануритись у сон. Поки вертілась на простирадлах, додому повернувся Гнат. 

- Я знайшов на твоє місце людину. - впав на ліжко, горнучись до Наді. - Молодий хлопець, сповнений амбіцій.

- Як вчасно. - не приховала свого полегшення, а зокрема стурбованості.

- Щось трапилось? Це через Сергія? Знаю, з ним буває складно.

Надя сіла на ліжку, схрестивши ноги в позі лотоса. Колись вона часто медитувала та відвідувала заняття з йоги. В її сьогоднішньому перенапружені не завадило б відновити медитацію, бо ще трішки і їй знадобиться допомога психолога.

- Ти довіряєш йому? Знаю, я вже питала про це. - сказала винувато, бо ж говорила про найкращого друга з яким зі слів Гната пережили чимало. - Розкажи мені про нього.

- Та нічого незвичайного. В бізнесі вже багато років. Займається благодійністю. Регулярно відвідує дитячі будинки.

- Стоп. Ти сказав дитячі будинки? - Надя аж підскочила на ліжку. Її занепокоєний погляд дав зрозуміти Гнатові, що він намацав вразливе місце. Необережне слово, і рану прорве. Скільки б Надя її не лікувала, біль з часом однаково повертався. - Які саме він відвідував дитячі будинки? - дихала поривчасто, бо відчувала, що близька до розгадки. 

-  Та я не згадаю усіх назв. Окрім Києва, ми відвідуємо й інші міста.

- Львів? Притулок для сиріт, що розташований поблизу залізничного вокзалу?

- Здається були. - Гнат підійшов до дівчини й погладив її по спині. Він відчував, як вона тремтить і намагається про щось згадати. - Надю, що це все означає? 

- Поки сама не знаю, але неодмінно згадаю, бо інакше збожеволію. - занурила довгі пальці у чорняве хвилясте волосся, масажуючи скроні.

Гнат налив їй води та переконав випити, аби заспокоїлась. Не розумів, що з нею останнім часом відбувається. З жвавої дівчини Надя перетворювалась на знервовану, втомлену життям жінку. Йому видавалась дивною її поведінка і насторожливе ставлення до Сергія. Проте, йому ніяк не вдавалось дізнатись, що є цьому причиною.

- Є ще щось про що я хотіла розповісти.

- Я слухаю.

- Я випадково натрапила в кабінеті Сергія на чорну папку підписану твоїм іменем. Можливо, вона не варта уваги, але я все ж би на твоєму місці перевірила її.

- Гаразд. - Гнат прибрав з обличчя Наді чорняві пасма, що спадали на високе чоло. Мала вигляд втомленої, безпорадної жінки, яку волів відгородити від лихого, бо й так в житті зазнала чимало. - Матиму на увазі. А зараз, відпочинь. - він вкрив її теплою ковдрою та провів рукою по гладкому, вимитому волоссі. 

Надя від ніжного погладжування почала провалюватись у сон. Було добре і так спокійно, що воліла б ніколи не повертатись у холодну реальність. Цієї ночі їй снилась мама, яка наспівувала їм з братиком колискову. Поруч сидів батько й погладжував широкою долонею улюблені кучері своєї донечки. Краплини сліз впали на м’яку подушку. Надя плакала уві сні, і це наводило на думку, що вона досі не оговталась від минулого. Гнатові мало, що було відомо про її життя. Все ніяк не наважувався розпитати в деталях, бо, мабуть, боявся почути для себе якусь страшну правду, яку б не зміг прийняти. Інколи проводив паралелі між Надею і Лізою. Лізі пощастило вдвічі більше, вона в житті отримала відразу трьох батьків, а зокрема міцну опору й відчуття захищеності та любові. Наді ж доводилось самотужки виборювати місце під сонцем.

***

     Нарешті Наді не потрібно було повертатись в автосалон. Сьогодні в неї були заплановані дві співбесіди. Одна на посаду адміністратора в салон краси, а друга вчителем малювання молодших класів у ліцеї. 

- Ти знаєш англійську?! - Гнат не зміг приховати свого здивування, коли ненароком підгледів її резюме.