Розділ 13

     Надя лічила дні, коли нарешті зможе покинути автосалон. Називала  його - запеклим місце бою в якому правив сам диявол. Їй вдалося уникнути спілкування з Сергієм, бо той на щастя поїхав на три дні у відрядження. З його відсутністю в автосалоні змінилась атмосфера. Вона не відчувала у спину пронизливого погляду й боязні опинитись з ним в одній кімнаті. Сьогодні несподівано ще й Ліза зателефонувала, попросивши допомогти їй обрати на побачення сукню. Надя з ентузіазмом погодилась, заодно розвіється. 

Тільки-но Надя збиралась виходити з роботи, як їй зателефонував Гнат, змусивши ще трішки затриматись.

- Я знаю, що ти поспішаєш на зустріч з Лізою, але мені дуже потрібно, аби ти зайшла в кабінет Сергія і прихопила в нього на столі білу папку з моїм іменем.

- Гаразд. А мені не влетить від Сергія, за те, що нишпорю в нього в кабінеті?  

- Припини. Він в курсі. 

- Тоді добре.

Надя поклала слухавку й мерщій піднялась в кабінет по документи. Довго шукати не довелось. Біла тека підписана іменем Гната справді лежала на столі Сергія. Надя не перевіряючи, що всередині схопила її й поклала до торби. Востаннє вона тут була, коли намагалась переконати Сергія нічого не розповідати Гнатові. Згадавши про це, її знову ледь не знудило. Надя присіла в м’яке шкіряне крісло, перечікуючи доки перейде запаморочення. Не знала навіщо, але якоїсь миті потягнулась рукою до шухляд столу й відчинила їх. У верхній шухляді побачила пачку презервативів, аж ніяк не здивувавшись цьому відкриттю, також не здивував її степлер і набір кольорових маркерів, що лежали поруч. Швидко, зачинивши верхню шухляду, Надя перейшла оглядати середню, але й там нічого цікавого для себе не знайшла. Втративши ентузіазм, все ж наостанок зазирнула в третю. В ній лежали чисті аркуші й різні чеки. Тоді Надя відсунула у бік аркуші й несподівано під ними помітила додаткове відділення. Вона швиденько, аби ніхто не застукав її підняла дерев’яну дощечку і побачила під нею схожу теку, яку просив принести Гнат. Проте, ця папка була чорного кольору, але знову підписана його іменем. Надя погортала сторінки, які майоріли величезною кількістю цифр, і назвами фірм. “Можливо і її варто прихопити з собою”? Мабуть, так би й вчинила, але шум за дверима змусив хутко заховати все до столу. Вона вимкнула світло та вийшла з приміщення, забувши в поспіху про загадкову чорну теку.

Ліза виявилась напрочуд веселою і балакучою. Надя не відчувала себе ніяково. Їм обом було доволі цікаво спілкуватись. Двоє запальних, життєлюбних обирали на побачення сукні.

- Спочатку, розпочнемо з тебе. - звернулась до Лізи, Надя. - Як на мене, тобі потрібно щось більш відкрите. Не надто відверте, кричуще, але й не таке скромне. - Надя відібрала з рук Лізи сукню, яку та обрала для себе. - Як тобі ось ця? - простягнула чорний топ і довгу з розпіркою спідницю? 

Ліза покрутила в руках запропонований Надею костюм і залишилась задоволеною її вибором.

- Зараз приміряю. А ти за цей час підбери щось для себе. Тато цінує в жінках витонченість, мудрість, почуття гумору, а ще обожнює ліловий колір. 

- І, як я маю все це поєднати в одній сукні?

Ліза здвигнула плечима, і вирушила в приміряльню, крикнувши по дорозі.

- Я вірю в тебе.

Для Наді ніколи не було проблемою звабити чоловіка. Вона користувалась своєю яскравою зовнішністю, і рисами, які щойно перелічила Ліза. Чоловіки тягнулись до неї, немов метелики до світла, прагнучи насолоди. Вони не шкодували ніяких грошей і готові були платити тисячі, аби тільки отримати заповітне. Вони наповнювали її багатством. Гаманець - грошима, скриньки - коштовностями, шафи - дорогим одягом, проте, не душу, яка може й потребувала чоловічої теплоти, але, як тільки-но хтось насмілювався підійти ближче, відразу відштовхувала. 

Надя зупинила свій вибір на сукні лілового кольору, що, на думку, Лізи ідеально їй підходила.

Після шопінгу дівчата вирішили відправитись в кафе, обмити покупки. Вони обрали улюблену кав’ярню Лізи, що розташована була в центрі столиці.

- А ти розумієшся у моді. - заговорила Ліза, відставляючи пакети в бік.

- Насправді я не дуже люблю всі ці примірки. Шопінг мене втомлює. - Надя не збрехала, коли говорила про покупки, втім так було не завжди. Та чи могла вона  усе розповісти Лізі з якою тільки-но почала зближуватись. 

- А я обожнюю ходити по магазинах. Було б тільки для кого одягатись. - останнє промовила з якимсь смутком.

Надю від останньої фрази аж пересмикнуло. Поглянула своїми карими очима на дівчину, що навіть не здогадувалась про шквал емоцій, які здійняла в душі, кинувши, здавалось, невинну фразу. 

- Перш за все, ти повинна одягатися та належати собі. Не для нього. Ні для кого-небудь ще. Лізо. Послухай мене. - Надя взяла дівчину за руку, мов та збиралась кудись втекти. - Люби. Цінуй. Бережи себе. Тоді й всі інші цінуватимуть та любитимуть тебе. Дбай про свій внутрішній світ. Слухай лише своє серце.

Надя тямила в тканинах, візажі. З чим дозволено носити підбори, а з чим недопустимо. На сто відсотків розбиралась в парфумах, аксесуарах і жіночих сумочках. Для кожного чоловіка мала свій образ, запах, а інколи й ім’я, та попри це, ніколи не зраджувала собі.

Ліза дивилась на Надю і не розуміла, що спонукало її до вихору таких переживань. Її слова звучали надто переконливо, аби засумніватися в них. Виходить, Надя розумілася на житті.

Дівчата замовили лате й решту часу провели за дівочими посиденьками. Ліза розповіла про хлопця, який їй дуже подобався, але який не надто звертав на неї увагу. Тоді Надя поділилась деякими секретами здатними привернути омріяну до себе увагу. Ліза слухала з відкритим ротом все, що їй говорила Надя, аж доки не зателефонував Гнат і під приводом, що дуже за ними скучив, попрохав повертатись додому. 

- Як провели час? - поцікавився, як тільки-но дівчата увійшли до будинку.

- Чудово. Ходити з Надею по магазинах, одне задоволення. Дивись, скільки всього ми накупили. - Ліза почала витягати з пакетів сукні, взуття, не перестаючи радіти цікавому проведенню часу. Була впевнена, що після Надіної лекції, неодмінно справить враження на того, хто не давав спокою її думкам.