Розділ 9

    Надя лежала тихо, боячись розбудити Гната. Його від міцного сну важка рука лежала в неї на животі, а голова на плечі. Обіймав так, мов боявся, що втече. І, мабуть, втекла б, але не наважувалась. Цієї ночі дізналась про себе багато нового, те, про що поки не можна було розповідати. Надя усе-таки спробувала визволитись з обіймів чоловіка, втім, тільки-но ворухнулась, як біля вуха зазвучав його сонний голос.

- Втекти надумала? Я ж казав, що не відпущу.

- Утримання людини проти її волі карається законом.

- Хто тут в нас такий розумний? - Гнат перевернувся на живіт й опинився над Надею зверху. Великі, карі очі сміялись. Вже й не пам’ятав, коли почувався таким щасливим. - Пролежав би з тобою цілий день, та мушу йти на роботу.

- Розумію, мені також через дві години потрібно бути в магазині. - зиркнула на наручний годинник з яким ніколи не розлучалась.

- Надю, я тут подумав. - запнувся, не знаючи, як відреагує дівчина на ідею, що щойно спала на думку. - Ти не проти будеш, якщо я запропоную тобі роботу в одній з моїх фірм?

- Проти, не буду. Але все залежить, що саме ти запропонуєш. Бути твоєю секретаркою, не варіант. Я й так сплю з тобою.

- Я й не здогадувався, яка ти в мене безсоромна. - притягнув до себе, впиваючись розпаленим поглядом в її губи. Знову почав палко цілувати доки Надя не перервала процес.

- Все, припини. Кажи, яка саме робота? - розреготалась від лоскоту на своїй шиї.

- Залежить, що ти вмієш добре робити? - глянув зі серйозним виразом обличчя, але за мить посміхнувся, бо знову думки понесло не в той бік. - З деякими твоїми вміннями сьогодні вночі я вже встиг ознайомитись особисто.

- І, хто з нас двох безсоромний?! - спокусливо закусила губу, адже справді було, що згадати.

- Добре, добре. Давай, серйозно. У мене є свій автосалон і там якраз звільнилось місце менеджера з продажу. Вимоги, що й здебільшого: пунктуальність, стресостійкість, досвід у сфері продажу, бла-бла-бла. Готовий особисто все показати та розказати. Також, обіцяю хорошу заробітну платню та бонуси. 

Надя сумнівалася. Відразу, і стільки змін. Гнат по своєму зрозумів її нерішучість й поквапився запевнити, що їй все вдасться. Насправді для Наді не було нічого неможливого, жодної роботи вона не боялася, і те, що впорається з поставленою задачею теж не сумнівалася. Невпевненість полягала в іншому. Страх - підступити до себе надто близько Гната, заразом розкрити всі деталі свого минулого. Спочатку її це не лякало, та не тепер, коли закохалась. Ще вранці планувала втечу, а зараз отримала пропозицію не просто перспективнішої роботи, а шанс розпочати життя заново. Чого на світі не буває. Відважилась. Ризикнула.

- Я згодна. Але спершу я повинна звільнитись з попередніх робіт. З цим не повинно виникнути труднощів, а вже завтра все мені покажеш.

- Домовились. - Гнат помітно радів. Почувався, ніби виграв лотерею.

***

     Надя з рюкзаком на плечі увійшла до магазину дорогих напоїв. Не могла сказати, що їй тут не подобалось працювати, однак, роботою її мрії також не вважала. Вона привіталась з охоронцем, що часто покручував свої чорна вуса. На щастя, колеги-консультанти були зайняті рекламуванням товару, тому їй вдалось непомітно прошмигнути повз. Не встигла постукати в директорські двері, як вони відчинились і звідти вийшов солідний чоловік, а за ним й сама директорка. Розпашіла, щаслива. 

- Надя. - жінка на мить зам’ялася, бо не очікувала побачити дівчину так рано. - Проходь. - вона зачинила двері, усміхнувшись чоловікові на прощання.

- Новий шанувальник? 

- Якби ж. Колишній. Як кажуть: все нове, давно забуте старе. - жінка поправила зачіску, що розтріпалась після любощів на робочому столі й зайняла робоче місце. - Ти, як? Розповідай. Здається, твоя відпустка ще триває. - глянула у календар, що майорів червоними й зеленими відмітками. 

- Думаю, вона ще затягнеться.

- Що трапилось? - Ліля уважно глянула на дівчину так, мов хотіла розгледіти в неї на обличчі відповідь.

 Надя розповіла про знайомство з Гнатом і про його пропозицію працювати в нього.

- Ти впевнена, що вчиняєш правильно? 

- Не впевнена. - відповіла, не задумуючись.

- Ти закохалась?

 Надя змовчала, але все й так було написано на її обличчі.

- Я так і думала. То, що тобою керує можна не питати? Кохання чи бажання гострих відчуттів, або як ти це називаєш - афера. 

- Два в одному.

- Дивись, дівчино. Дограєшся.

Надя й сама розуміла, що обома ногами стоїть на тонкій кризі. Один необережний рух і провалиться під лід, видертися звідки буде неможливо.

- Пам’ятай, повернутись сюди можеш будь-коли. Твоє місце ніхто не займе.

- Я знаю. Дякую, Лілю. - жінки обійнялись. Їхні стосунки давно перестали бути робочими. Ліля була для Наді, наче старша сестра, що направляла на вірний шлях. Для самої ж жінки Надя була донькою, якої ніколи не знала. 

З двох інших робіт Надя звільнилась в телефонному режимі. Миття унітазів і робота офіціантки були додатковим підробітком або радше розвагою, відому лише їй одній. 

Надя стояла перед чорними, металевими воротами, що надійно захищали будинок від сторонніх. Могла б зникнути, залягти десь на дно, аби тільки далі від Гната. Але почуття, що неочікувано підкрались не давали ступити й кроку назад. Так і стояла, доки не роздався телефонний дзвінок. 

- Якщо ти досі в чомусь сумніваєшся, то запевняю тебе, не варто. - голос Гната вивів Надю зі ступору. "Як відчував". - Відпусти свої страхи.

- А, якщо нічого не вийде?

- Якщо ми не спробуємо, то й не знатимемо. Я готовий ризикнути. А ти, Надю? Ти готова?

Надя підняла догори голову й помітила у вікні постать Гната, він чекав на відповідь. Його добрі очі увесь час, що вона тут стовбичила стежили за нею з другого поверху.

- Ти нічого про мене не знаєш.

- Минуле є у всіх. А знати мені потрібно одне.

- І, що?

- Про твої почуття до мене.

- Вони є.