Розділ 5

     Гнат звільнився з офіційного ділового костюма та перевзувся в домашні капці. В будинку було напрочуд тихо, що видалось дивним, бо водій сказав, що після роботи відвіз Надю додому. Втім, чекати від неї можна було будь-чого. Коли Гнат піднявся на другий поверх, то з кімнати дівчини зачув музику й здивувався, бо звуки природи, на його думку, не поєднувались з її образом. Їй би реп слухати або ж рок. Він повільними кроками наближався на звук пташок і здається шум багаття. Двері спальні звідки прокрадалось світло були напіввідчинені, Гнат зазирнув в щілину й помітив Надю, що сиділа на ліжку та малювала. Його охопила цікавість, а заразом здивування, бо дівча не лише з характером, але й з талантом. Він просунувся в щілину дверей, аби побачити, що саме вона малює.

- Не легше постукати, а потім зайти? Бо твоє стовбичення в мене за спиною якось відвертаю мою увагу від процесу. - зазвучав несподівано жвавий голос Наді.

- Вибач. Я просто не очікував застати тебе за схожим заняттям. - вже вкотре Надя змушувала відчути себе дурнем. - Можна поглянути, що ти малюєш?

- Не малюєш, а пишеш. Картини пишуть. Ти б мав таке знати. 

“Ну ось знову” - почувався, немов недолугий хлопчик, котрий не тямить простих істин. Адже ж знав про це, втім чомусь розгубився. Надя підняла полотно, готова представити виконану роботу. 

- Сказати, що я здивований, не сказати нічого. 

Родина левів поважно розляглась на траві посеред тропічного степу. В колі власної родини розташувався втомлений полюванням батько. Довкола нього розсілись троє левенят і дружина, огорнувши голову сімейства - любов’ю.

- Пасуватиме до тієї картини, де ти зображений з левом. - сказала Надя, задоволена своєю роботою.

- Мені здається, в цього лева вирізняється погляд. Він, ніби добріший. Спокійний, чи що?

- Згодна, це, мабуть, тому, що він не самотній. Тепер у нього є сім’я. Дружина. Діти. - додала Надя, підтримавши роздуми Гната.

Чоловік затримав погляд на лев'ячій сім’ї, а потім перевів погляд на Надю.

- Бачу, ти розбираєшся не лише в мистецтві, але й в психології.

- Я розбираюсь в багатьох речах. - на цьому моменті щоки дівчини забагріли, аби змінити для себе незручну мить Надя повернулась до картини. - Залишилось домалювати ще декілька штрихів і вона твоя. Буде тобі від мене подарунок. Так би мовити, подяка за те, що надав мені прихисток. 

Гнат погодився прийняти подарунок, тим паче, що той був створений власноруч дівчиною, що все дужче цікавила його. Зазвичай, подарунків і приємностей чекали від нього, бо ж був багатий, а біля багатіїв не секрет - водяться ласі до грошей жінки. Втомився від корисливості усіх тих жінок, що вились поряд нього. 

- Ти вже вечеряла? - зиркнув на приліжкову тумбочку на якій лежав розгорнутий  батончик.

- Ще ні. За це не хвилюйся, я приберу. - вказала на батончик довкола якого розсипались злакові крихти. - Звичка така, щось жувати, коли творю.

Гнат помахав головою. Він не був байдужим до чистоти та порядку. Любив, коли все лежало на своїх місцях і нічого зайвого не кидалось окові. Ліза вважала батька дещо педантичним, тому в цілях подражнити його нервову систему бувало розкидала по дому речі. 

Надя, як і казала, змела з поверхні крихти, проте надкусаний батончик не викинула, а заховала до шухляди. Гнат закотив очі, пильно простеживши за її діями. Доведеться звикнути або ж встановити чіткі правила порядку в домі.

- Надю, розкажи щось про себе. - попрохав, коли закінчили вечеряти.

- Наприклад?

- Наприклад, як ти опинилась в дитячому будинку?

Гнат вважав, що має право знати правду про життя дівчини, котра мешкає в його будинку, принаймні хоча б якусь її частину. Коли мовчанка затяглась, подумав, що нічого вже у відповідь не почує, але Надя усе-таки заговорила. 

- Я розповім, але одразу хочу попередити, що ця тема для мене неприємна, тому підіймаємо її вперше і востаннє.

Гнат погодився, хто отримуватиме задоволення, розповідаючи про причини чи деталі свого перебування в сиротинці. 

- Ми були звичайна, середньостатистична сім’я. Мама працювала продавцем на ринку, а батько вантажником. Від зірки до зірки працювали, не покладаючи рук. Моїм же завданням було приносити хороші оцінки й глядіти молодшого брата. 

- У тебе є брат? - здивувався Гнат.

- Він загинув.

- Вибач. Я не знав.

Надя проігнорувала вибачення чоловіка. Всі, чомусь завжди просять вибачення за те, чого не знали.

- Спочатку все було добре. Попри постійну роботу, батьки все одно знаходили час для нас і нашої сім’ї. І нехай ми ні разу не були на морі, але ми були щасливі. - вуста Наді здійнялись в усмішці, втім наступної миті обличчя дівчини знову набуло смутку. - Я не відразу помітила, що батько зацікавився випивкою, аж поки це не почало траплятись щодня. Я не розуміла, що стало причиною його зловживання, та справжньою несподіванкою стала - мама. Вона пила на пару з татом, втім, якщо тато поводився спокійно, то мама навпаки. В неї наче вселявся демон. В такі хвилини діставалось усім, але найбільше мені, адже я захищалась за брата, котрий в свої три роки не здатний був чинити опір розлюченій матері.

Гнат помітив, як Надя стиснула пальці в кулак, а в очах заграли вогники гніву.

- Якщо не хочеш, можеш далі не розповідати.

- Ні, давай з цим покінчимо. - дівчина струснула своїм чорнявим волоссям і продовжила нелегку розповідь. - Батьки цього злощасного вечора знову напились. Перед тим як заснути, вони вчинили бійку. В такі миті нас забирала до себе сусідка, аби бодай якось зберегти нам з братом здорову психіку. Коли все вщухло ми повернулись додому і лягли спати. 

Надя знову замовчала, вочевидь наближався фінал історії, що на жаль, мав трагічний кінець. Гнат завмер, чекаючи на продовження. Відчув ніяковість перед Надею, адже в мить коли дівчина відхиляла завісу свого життя, розумів, що бореться зі звичною людською цікавістю, котру якомога швидше потрібно задовольнити.

- Максимко не хотів повертатись, але я наполягла, про що досі шкодую. Я прокинулась від запаху диму. Хтось з батьків заснув з цигаркою в руках через що трапилась пожежа. Усі окрім мене, загинули.