Розділ 1

     Гнат мчав на ділову зустріч. Третю за день і не злічити яку за тиждень. Аби забути про клопоти, увімкнув музику. Любив дорогу, музику в ній та швидкість. Київ був багатий на затори в який щойно втрапив. Чоловік глянув на годинник і вилаявся. В перспективі було запізнитись, що зовсім не тішило. Відповідальність та пунктуальність були основами яких чоловік всяко дотримувався. Він різко розвернув авто, не маючи часу, аби тут невідомо скільки стирчати. Якимсь чином проїхав поміж інші автомобілі й за декілька хвилин опинився на відносно порожній дорозі. Хотів зробити гучніше музику, але хтось своїм телефонним дзвінком перервав спів Вакарчука.

- Тато, привіт. Що робиш? 

- Мчу, надіюсь на останню сьогодні зустріч. Ти як? Заїдеш завтра до свого старого?

- Звісно. Я ж обіцяла. 

- Супер. Тоді чекатиму. 

- Скажи пані Дорі, нехай приготує вареників з сиром. Мої улюблені. - Гнат почув, як дівчина облизалась в передчутті смакоти.

- Передам. Все, Лізка, бувай. Я вже під'їжджаю.

- Тоді до завтра. Люблю тебе.

- Це я тебе люблю.

- Давай, ще посперечаємось, хто кого більше, бо я тебе на цілий світ.

Гнат усміхнувся, донька не припиняла говорити так з дитинства. Його це забавляло та викликало радісні почуття. Чоловік припаркувався біля готелю в якому знаходився потрібний ресторан. Останнім часом Гнат відчував втому, йому набридли всі ці формальні зустрічі, награні обличчя, ділові костюми, які одягав, бо цього потребував статус. В його крузі інакше з’являтись було не можна. Не зрозуміли б, не прийняли б. Гнат поправив краватку, що напрочуд надокучала. Ввечері по поверненні додому стягне її й закине далі від очей. Приблизно до понеділка, бо в цей день назначена чергова зустріч. 

Все пройшло доволі швидко, дві сторони підписали угоду, по діловому потисли руки й розбіглись хто куди. Гнат, всівши в авто стягнув зашморг у вигляді тієї самої краватки, яку планував заховати. 

- Аж дихати легше стало. І, хто їх тільки вигадав? 

Чоловік завів двигун і вирушив нарешті додому, де з бокалом світлого проведе вечір наодинці. Заміський будинок зустрів тишею, Гнат вже подумував завести якого-небудь собаку, щоб не було так самотньо, але все щось стримувало його. Якби не постійна відсутність вдома, часті відрядження, то б не вагаючись, взяв друга з притулку, а так вроджена відповідальність не давала цього зробити. Прийнявши теплий душ і переодягнувшись в піжамні штани та широку футболку відчув моральну легкість. Попереду вихідні, ще й Ліза завтра приїде. Наговоряться з донькою на місяці вперед. За переглядом футболу не зчувся, як настала ніч, проте спати зовсім не хотілось. На дворі стояла липнева спека, якби не кондиціонери в будинку, не знав якби витримав.

- Зараз би опинитись десь біля моря. - Гнат забув, коли востаннє відпочивав. Розумів, що з цим потрібно було щось вирішувати, бо з тією роботою й обов’язками він невдовзі зажене себе в могилу.

Пройшовшись довкола будинку пішов спати. Завтра повинен мати бездоганний вигляд інакше наслухається від доньки моралі про те, як немає жити й виглядати чоловік в сорок п’ять років. На диво Гнатові вдалось виспатись, що вкрай рідко бувало. Через постійні нерви, зайнятість, поїздки та перельоти часто не міг нормально заснути. Лежав без сну половину ночі, свердлячи в стелі дірку.

Вранці доки ще всі навколо спали, зібрався на ранкову пробіжку. Обирав бігати в парку неподалік. В таку ранкову годину натрапити міг хіба що на таких самих бігунів, як він, і господарів, що вигулюють собак. Думки завести домашнього улюбленця ставали все нав’язливіші. Гнат зробив кілька кругів, відчуваючи, що з нього вже досить. Він звірив на своєму новенькому смартгодиннику час бігу та пульс. Поки розбирався з новітніми технологіями несподівано відчув, як на нього щось чи хтось звалився.

- Дивись, де стоїш. - розлючений жіночий голос вивів Гната зі ступору. Він опустив очі й побачив молоду дівчину, яка сиділа на землі, а біля неї поруч лежав її велосипед. Гнат нарешті збагнув, що трапилось. 

- Це ти дивись куди їдеш? - Гнат помітив, як дівчина скривилась від болю, потираючи ногу.

- Краще допоможи підвестись.

Гнат подав руку і допоміг ступити незнайомці на ноги. Дівчина схопилась за нього двома руками.

- Мені здається, що ти мені вивихнув ногу.

- Я?! Тобі не здається, що це ти на мене налетіла ледь не збивши з ніг?

- Якби ти не стояв посеред дороги, то цього всього могло не бути.

Гнат закотив очі, це ж треба, яка нахаба трапилась йому на шляху. 

- Потрібно, аби лікар оглянув ногу. 

Гнат хотів щось заперечити, але зрозумів, що це було б неправильно. Він зателефонував в швидку й за декілька хвилин лікарі надавали дівчині першу медичну допомогу. На щастя ні перелому, ні вивиху не виявилось. Правда довелось їхати в лікарню зробити рентген, аби впевнитися, що всі кістки цілі. Після чого Гнат викликав свого персонального водія, аби той відвіз дівчину, куди вона скаже, а потім і його. Невдовзі Ліза приїде, а він досі в спортивному костюмі розгулює столицею. Виявилось, що незнайомка, ім’я якої досі не знав живе за багато кілометрів звідси, що було дивно, адже проїхати стільки на велосипеді вона в жодному разі не могла. Але Гнат не став ні про що допитуватись, він й так згаяв на неї багато часу. Автомобіль під’їхав за вказаною адресою, це виявився сімейний непримітний гуртожиток біля якого бігала зграйка дітей. Гнат допоміг незнайомці вийти з авто, слідом з багажника водій витягнув той самий велосипед через який трапилась неприємність. 

- Непогано було б видавати права на користування цим транспортом. - промовив Гнат, усміхаючись.

- Пішоходам теж. - буркнула дівчина у відповідь. 

Гнат промовчав, розуміючи, що в цій ситуації кожен залишиться при своїй думці. Він відчинив двері перед дівчиною, але вона настояла на тому, що сама дійде до квартири. 

- Може й велосипед сама донесеш?