6

• А що? Ходімо, подивимося на колишню сусідку Лєри. Якщо вже прийшла...

Тихенько прочиняємо двері в вітальню. Вона так само безтурботно попиває свій шампусик, і навіть у тій же позі. Так і не помітила, мабуть, що ми заходили… Ну, так, у мене тут шикарна звукоізоляція! Постарався, коли в'їжджав! А то сусіди б мене прокляли і вінець імпотенції наслали б, хронічно не висипаючись через моїх баб на одну ніч! Та й тепер знадобиться… тепер, - особливо, - я закохано дивлюсь на Лєру.

- Доброго вечора вашій хаті будинку! - гаркає Ед.

Ми всі складаємося від сміху, коли Рімма обертається, тепер уже не намагаючись випинати свої принади, а судомно прикриваючи їх руками.

- Ти як у квартиру потрапила? - Видихаю я, втираючи сльози від сміху. – Навіть не питаю, навіщо. Хоча це мені також дуже цікаво. Спокусити думала? Могла б зрозуміти, я так легко не спокушаюся! Але можеш познайомитись із моїми друзями. Навіть одразу з двома. А ми з Лєрою поки що на кухні погуляємо.

- Сволота ти, Бурін, - шипить Рімма, нарешті одягнувши свій светр правильною стороною. – Він! - Вона тицяє в мене пальцем, дивлячись на Лєру. - Він ключ мені дав! Говорив, щоб я приходила, коли завгодно! Що любить і ніколи не покине! Подумай сама, - ну не в вікно ж я сюди залізла!

- І коли ж, на твою думку, у нас з тобою все почалося? – я насмішкувато примружуюсь.

- Та після того, як Лєра з'їхала! Він до мене щоночі приходив! У кого хочеш у гуртожитку можеш запитати!

- Не ганьбись, Ріммо, - я вже зітхаю. Цирка добре в міру, а тут якось уже безмірно. - Просто мовчки йди. І дай нам спокій.

-І з тобою так буде! - Шипить ця божевільна прямо в обличчя Лєрі. - Спочатку використовує, а потім викине, як непотрібну ганчірку.

– Рімма! – я, здається, зараз почну психовати. І вона потрапить під роздачу за все. І за осад, що залишився від розмови з батьком, теж.

Бормочучи якесь нерозбірливе марення, вона таки взувається і вирушає на вихід.

- Гей! Ключ не забудь, - кричу їй услід і тут же отримую по голові ключем, що прилетів. Але замки все одно доведеться змінити,  мало що...

- Ну, якщо вигнання шаленої фанатки закінчено й інших десь у тебе під ліжком немає, то, може, можна починати гуляти? - Ед демонстративно зазирає під диван.

- А я б щось знайти зовсім би не відмовився, - картинно засмутився Карін, заглядаючи за фіранки.

Я фиркаю, - мало йому, блін, своїх фанаток із гонок! Але тому схоже, взагалі завжди мало!

- Знайомся, Лєра. Мої найкращі друзі. І хоч би якими вони були, вони, сподіваюся, завжди будуть частиною нашого життя. Ти до них з часом звикнеш. Але звикати краще поступово. І частинами.

- Давай, Лєро! На брудершафт! - Карін вже підскакує до моєї дівчинки, вкладаючи в її руку чарку.

- Ой, як солодко, - гаденя закатує очі і шльопає губами після поцілунку. Легкого! У мене це під контролем! – Тепер я розумію, чого Бурін пропав! Ех! І чому я не підійшов до тебе знайомитись першим! А це ж я тебе першим помітив! Ммммм…

- Гей, ти там легше!

- Та перестань ти димитися, - кривиться Карін. - Їй ще з Едом брудершафт пити!

Н-так. Не так я уявляв наш перший вечір з Лєрою. Клоуни замість тихої затишної романтики. Але, може, навіть краще, після цієї зустрічі з батьками?

_________________

Дорогі друзі!!! Не забувайте про новинку!!! Історія Гліба " ХМІЛЬНА ПРИСТРАСТЬ" вже на моїй сторінці і чекає тільки на вас!!!