5

- Батьку? – я напружуюся, рефлекторно притискаючи Лєру до себе. - Яким вітром?

 Не найкращий час для зустрічі. Та й хто б міг очікувати, що він сам до мене приїде, особливо після тієї давньої розмови і такої довгої мовчанки з обох боків. Ні, мені, звичайно, хотілося примиритися з батьками, хотілося, щоб вони дізналися про мої здобутки та успіхи і зрозуміли, як помилялися, але… Перший крок я робити не збирався. Тому що був певен: навіть мій дзвінок він сприйме як визнання того, що я без них не впорався.

– І мама? Навіщо ви тут? Щось трапилося?

- Нічого такого, крім того, що моєму синові настав час одуматися, - похмуро пробурчав батько, свердливши мене очима. – І якщо ти не збираєшся цього робити, доводиться допомагати.

- Ілля Сергійович, мій батько, - представляю батька Лері. – Дар'я Андріївна, моя мамо.

- І Ірма, його наречена, - закінчив знайомство батько, пропалюючи Лєру поглядом.

Тільки тепер помічаю, як від стіни будинку відліплюється Ірма. Чорт, ось найгіршого моменту для цього навіть уявити неможливо! Реально - навмисне не придумаєш!

- Лєра - моя наречена, - стискаю її руку, напевно, до болю. Тільки не вистачало мені, що б моя мала зараз психанула і зникла з мого життя назавжди! Я від неї, звичайно, не відчеплюся, але, вашу ж дивізію, скільки за нею тепер бігати доведеться! Так що вся моя ввічливість і небажання когось образити котяться на хрін. Лєра мені важливіша.

- Якось дивно мати двох наречених, тобі не здається, сину? - Батько здригає брову.

   Чорт, я вже й забув, як із ним складно! Коли існує лише одна думка – його. А все інше, - тупо в його розумінні блаженство, на яке не варто навіть звертати увагу.

- Так у мене вона й одна, - знизую плечима, всім своїм виглядом показуючи, що мені на його рішення начхати. – І щодо знахідок. Цю наречену ти, тату, знайшов? Так і одружуйся, якщо мама не проти.

– Святославе! - Мати скрикує з жахом. Так, чи жарт – суперечити єдиному і могутньому Іллі Буріну!

– Не місце для такої розмови на вулиці, – бурчить батько. - Що ж ти, сину, нас у свою квартиру не запросиш? Чи там такий клоповник, що й покликати нас соромно?

- Просто не бачу причин для візиту, - я теж вмію свердлити очима, тату, якщо ти ще не зрозумів. І погляд опускати не збираюсь. Як і йти у тебе на поводу.

- Є причини, - він тисне на мене, як тільки може. І голосом , і важким поглядом. Але я вже трохи виріс, так що даремно намагається.

- І дівчині цій навряд чи буде доречно бути при нашій бесіді. Ви можете йти, - він переводить свій бурхливий погляд на мою Лєру.

_________

Дорогі друзі!!! В мене вийшла ще одна новинка!!! Текст ПОВНИЙ!!!! Вже завершена і на моїй сторінці!!!

   Запрошую усіх!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для Дикуна"

- Далеко думала втекти, красуня? Чорні очі пропалюють наскрізь. Серце завмирає, пропускаючи удар. Проводить по шиї, притискаючи жилку, що відчайдушно забилась. Мечусь поглядом у пошуках виходу, але з жахом розумію, що його немає. Алмаз? Подивимося, чи станеш ти алмазом у моїй особистій колекції! – Це… Це нечесно! Неправильно! Задихаюсь і тремчу під його руками. - Ти належиш мені. Повністю. Вже двічі. Жаль тільки, на тобі занадто багато одягу. Я вважав би за краще, щоб ти була тільки в одних подарункових стрічках. — Але ми це виправимо. Роздягайся!

На вас чекає море пристрасті та просто шалене кохання!!!

Люблю вас!

ВАША Кіра

_____________