Глава 7

Саша кліпала очима. Дивилася на Сергія Івановича, який глядів на неї ясними зеленими очима та говорив. Дівчина не чула його слів.  Немов впала у якийсь нікому незвіданий транс.

- Щось сталося? Олександро? Ви мене чуєте?

- Що? - перше, що сказала вона до нього.

- Бачу, що з вами щось трапилося. Правильно?

- Ні, все добре.

- Ви впевнені?

- Так, - збрехала Саша, але він їй не повірив. Сів поряд.

Олександра відчула, що по її тілу пройшлися електричні імпульси доволі значної сили. Від них кров у венах та артеріях стала текти швидше, а також почало складатися враження, що вона нагрілася. Ця речовина закипіла та обпалювала всі органи.

Також від цього незрозумілого стану стиснулися легені, які не хотіли втягувати в себе повітря.

- А мені здається, що якась халепа торкнулася вас.

- Ні, все добре.

- Олександро...

Саша просто мліла від того, як він називав її. З його вуст ім'я дівчини звучало по-іншому. Воно набувало незвичних відтінків, що гріли душу та струнке тіло дівчини.

- У мене складається таке враження, що ви мене не чуєте.

- Ні... Я просто була у своїх думках.

- І про що вони?

- Що?

- Питаю, що вас турбує.

- Нічого, - махнула вона головою.

- А якщо говорити чесно? М?

Дівчина не знаходила відповіді. Її очі дивилися на молодика, який навіть під час заняття спортом був неймовірно сексуальним. Крапельки поту на його чолі додавали шарму та бажання торкнутися до шкіри. Відчути її.

- Щось мені зовсім не подобається ваша реакція на мої слова, а також викликає погані думки ваш макіяж. Чорна туш на ваших очах каже, що ви плакали. І чому?

Очі Сергія Івановича пропалювали та змушували дівчину говорити. Вона цього не хотіла, але слова якось самі вилітали з вуст.

- Якщо говорити чесно… Трішки з матір'ю чоловіка посварилася.

- І через що? - допитувався він.

- Гадаю, що не варто турбувати вас такими проблемами. У нас зараз не сеанс...

- Ну тоді поговорімо як друзі? Ми ж уже знайомі. Тому можеш мені розповісти... Якщо звісно хочеш. Не маю права наполягати.

Подив скував Сашу. Сергій Іванович, а вже скоріше Сергій, перейшов на "ти". Це було дуже неочікувано для дівчини, яка огортала своїми зіницями на його широкі плечі, які прикривала чорна футболка. Дівчина намагалася відірватися від цієї картинки, але зробити таку операцію було доволі складно. Однак вона змогла та промовила хриплим голосом:

- Можемо, але...

- Що? - підняв він свої густі брови.

- Мені якось незручно, - намагалася усміхнутися Саша, проте у неї це не вийшло.

- Незручно влітку ходити у зимовому взутті, - пожартував психолог та продовжив. - Не варто тримати у собі негатив. Краще скажи. Можливо це допоможе мені в роботі з тобою.

Саша розуміла, що він говорив адекватні речі. Тому здалася - розповіла Сергію все. Місцями навіть зовсім трішки перебільшувала та поводилася занадто емоційно, але лікар слухав її. Його очі заспокоювали Сашу, яка жалілася на свою токсичну свекруху.

Сергій слухав. Він аналізував кожне слово своєї клієнтки та спостерігав за її реакцією, що його турбувала. Цій дівчині треба було більше уваги та розуміння.

- Ось така у мене історія, - сумно дивилася Олександра на нього. - Тепер сиджу тут та мрію зникнути на декілька днів. Не хочу додому.

- Не треба так говорити, - сказав Сергій. - Я розумію, що ти зараз на емоціях ,та твоя свекруха зачепила для тебе дуже важку тему - донька. Ми ще це  докладніше проговоримо на наших сеансах, але зараз тобі треба відпустити всі образи та повернутися додому.

- Що? - обурилася Саша. Дівчина не хотіла чути такі слова від нього. Їй кортіло кинутися йому на руки та розтанути, а тут така гидка пропозиція...

- Тобі варто зараз повернутися додому та зі всіма помиритися, - повторив він.

- Але вона сказала такі бридкі слова. Як після такого…

- Ти не маєш ображатися на матір свого чоловіка, - перебив він. - Ця жінка... Просто є такий тип людей, які не можуть прожити без того, аби не образити. Вони наче живляться цією негативною енергією.

Саша насупила брови. Вона не хотіла сприймати такі речі, але десь глибоко всередині розуміла, що він мав рацію. Говорив не дурні речі.

- Ти маєш зробити це задля родини. Тому тобі не треба сваритися з чоловіком, а тим більше з його мамою, яка є святою для нього жінкою попри всі негаразди. Сашо, тобі треба показати, що ти розумніша та мудріша за неї.

Дівчина сумно похитала головою. Вона мала іншу думку, але погодилася, чомусь вірила йому. Мабуть, так на неї діяв той дивний стан, що він на неї навіював.

- Обіцяєш, що зараз повернешся додому та...