Глава 4

Саша сиділа у спальні. Вона фарбувалася, а саме наносила на губи червону помаду. Сьогодні робила акцент саме на цій частині тіла, адже очі вона не бажала чіпати. Такий вид макіяжу подобався білявці, яка була одягнута в чорний костюм "трійка", який складався з брюків, жакету та топу, що  був замість блузи.

- Я поїхав, - раптово зайшов до спальні Микола та кинув на дружину зацікавлений погляд. - Це ти так до лікаря збираєшся?

Олександра закотила очі. Її дратувало коли чоловік казав, що їй не варто дуже гарно одягатися та фарбуватися на роботу, прогулянку чи до лікаря. Вона вважала, що це грубе обмеження прав та цілковита несправедливість.

- Я маю на роботу заїхати, - спокійно відказала Олександра. - Не хочеться виглядати у офісі найгірше, аби потім говорила, що я зачуханка.

Микола стиснув вуста. Відповідь дружини мала логіку, але це його абсолютно не втішало. Був власним чоловіком та вважав, що краса його дружини мала належати тільки йому. Дратувало, що інші очі чоловіків можуть на неї дивитися та оцінювати її принади.

Проте зиркати на інших дівчат Микола собі дозволяв. Він вважав, що у цьому не було нічого поганого.

- Ну добре... Проте шкода, що мама буде вдома сама. Їй буде сумно.

- Так виходить, - пожала плечима Саша.

- Так, - протягнув він, а потім різко продовжив: - Я сьогодні затримаюся. Буду після дванадцятої.

Дівчина від почутого різко засмутилася, адже не любила, коли Микола так допізна засиджувався на роботі. Це траплялося у нього часто - двічі на тиждень.

- Я таки знав, що ти так відреагуєш, - підійшов Микола до ліжка та сів на його край. - Ти ж знаєш, яка ситуація на фірмі. Просто ті пропуски дають про себе знати.

- Так, - махнула головою Саша, яка ненавиділа, коли її чоловік називав їхні спільні спроби врятувати доньку "ті пропуски". Адже після встановлення Лілії діагнозу, Микола фактично не ходив на роботу. Він допомагав Саші шукати лікарів та возити крихітне тільце, яке покидало життя, до них

Таким чином справи на фірмі пішли вниз, а після смерті доньки, то там взагалі, за словами Миколи, панували чималі проблеми. Поки Саша вечорами оплакувала дитину, то чоловік сидів у офісі.

- Я тебе люблю, - поцілував її  чоловік у щоку та пішов. Саша навіть нічого не встигла йому сказати, бо він уже зник. Від Миколи залишився тільки тонкий запах парфумів.

Дівчина ще наступні десять хвилин відчувала його, а потім покинула кімнату. Вона опинилася на кухні. Їй кортіло випити склянку води. Проте спокійно зробити це не вдалося. Там стояла мати Миколи, яка кисло та холодно привіталася з невісткою, а потім запитала:

- Ти куди так гарно одягнулася?

У мозку Олександри промайнула палка думка сказати щось недобре своїй улюбленій родичці, але стримала весь свій негатив та спокійно промовила:

- На роботу.

- Якась дивна у вас там форма. Невже потрібно на себе натягувати такі відверті речі? Ти ж не повією працюєш…

Саша трималася з останніх сил. Свекруха, яка сама полюбляла чепуритися та видягатися, дратувала. Проте Аліна Григорівна робила це спеціально. Бачила, як бісилася невістка, що подобалося їй.

- Я запізнююся, - відказала спокійно Олександра та пішла одягати на свої тендітні ніжки чорні лаковані туфлі.

- Гарного дня, - пробурмотіла мама Миколи, сівши за стіл. Її очі прикувалися до стакана, що мав на собі сліди губної помади, яку на свої вуста наносила Саша.

Тим часом Саша вже сиділа у своєму авто. Вона вже думала їхати. Стала натискати на педаль газу, як почав гучно дзвонити телефон. Не хотіла брати трубку, але її худорлява рука потягнулася до чорного клатчу, де лежав смартфон.

Дівчині дзвонила колега з роботи - Інна. Вона повідомила, що сьогоднішня нарада переноситься на наступний тиждень.

- А не сказали чому? – допитувалася Олександра, дивлячись на свій французький манікюр.

- Ні, - відказала колега. - Василь заявив, що сьогодні нічого не буде та кудись поїхав з офісу.

- Весело...

- Та не кажи. Одне діло ти живеш поряд, а інші дистанційні працівники взагалі з інших міст їхали, а тут...

- Вже як є, - протягнула Саша, яка реально хотіла сьогодні побувати на роботі, побачити усіх, а тут все якось різко змінилося.

Планувала, що після наради одразу потрапить до лікаря, а тут вийшло, що у неї з'явилося дуже багато часу, який треба було кудись подіти.

Звісно у неї був варіант повернутися додому, але Саша розуміла, що не витримає довге перебування зі свекрухою в одному приміщенні, а тому вирішила поїздити містом.

Але згодом зрозуміла, що це також погана ідея. Тому припаркувала автівку неподалік від місця, де отримуватиме психологічну допомогу, та пішла до кав'ярні.

Десь дві години Саша просиділа у закладі, де неймовірно пахло кавою та випічкою. Олександра навіть забулася про свою дієту та дозволила собі декілька теплих булочок із корицею.

Звісно дівчина розуміла, що потім буде про це сильно шкодувати, але солодкий аромат дурманив їй голову. Вона могла думати тільки про їжу, але після третього виробу з борошна, то це все зникло.