Глава 3

Олександра не очікувала такого. Зазвичай мати Миколи приїжджала до них лише на великі свята, а тут...

Проте дівчина намагалася не показувати своє невдоволення чи здивування. Намалювала та тримала на обличчі радісний вигляд, адже не хотіла, щоб чоловік побачив її справжні емоції.

Хоча Саша мала повне право не ховати їх, бо мати Миколи на те заслуговувала.

Справа полягала у тому, що Аліна Григорівна була проти їхнього весілля. Цю невисоку брюнетку дратував той факт, що її син одружився саме з Олександрою.

Вона так хотіла, щоб Микола покинув свою обраницю, що навіть придумали історію, де Саша зраджувала йому з іншим хлопцем.

Тоді майбутня свекруха навіть зробила фальшиві фото, які начебто мали слугувати доказами того, що Олександра дуже лиха дівчина. Однак дешевий фотошоп  було видно неозброєним оком. Тоді Микола викрив свою матір на брехні та провів їй бесіду, де сказав, що він тільки Сашу бачить у ролі своєї дружини. Вона тоді вибачилася перед сином, але залишилася при своїй думці та мріяла одружити його з іншою дівчиною.

Навіть новина про те, що її син стане директором великої фірми з пошиття дизайнерського одягу не втішала літню жінку. Також не подобалася їй зарплата сина, що була доволі великою. Кирпатій жадібній жінці хотілося більше грошей для свого сина.

Згодою до Олександри назвіть дійшли чутки, з яких вона дізналася, хто за версією Аліни Григорівна мала стати дружиною її сина. Нею виявилася її подруга - Христина Хруст. Остання була донькою Василя Хруста, який володів великою сіткою супермаркетів по всій країні.

Тут навіть не треба було довго думати, аби зрозуміти, що вище згадані особи мали більший достаток. Однак не завжди у грошах щастя. Проте цього ніколи не розуміла мати Миколи, яка за будь яких умов намагалася звести невисоку рудоволосу, конопату та далеко не струнку Христину з красенем сином, який тільки бажав поряд зі собою бачити Сашу.

Варто зауважити, що цю інформацію дівчина дізналися від самої Христини. Остання сама розповіла подрузі, як Аліна Григорівна намагалася звести їх. Проте всіма можливими способами відверталася від матері Миколи.

Але зі свого боку Саша чомусь не вірила подрузі, бо бачила, як та дивилася на її чоловіка. Не було жодної дівчини, яка б не роздягала очима її Миколу. Всі особини жіночої статі мріяли про нього, але він належав тільки блондинці.

Після весілля свекруха заспокоїлася. Вона зціпила зуби та поводила себе привітно, але погляд та манера спілкування інколи видавали її. Це дуже відчувала Саша, яка  бачила в очах родички  лише зневагу.

- Добрий вечір, - приголомшливо проказала Саша, якій одразу стало соромно за свій вигляд, який був розпусним.

Дівчина надіялася на романтичну вечерю, а тут все зовсім пішло не так

- Добрий вечір, - відповіла Аліна Григорівна. Вона мала на собі суворий сірий костюм, а на ногах красувалися чорні туфлі на високих підборах.

- Зовсім забув сказати, що сьогодні до нас мала приїхати мама, - втрутився в розмову Микола, який тримав у руках червону валізу мами.

- Ну вже як є, - сказала дружина Миколи та пропустила їх до квартири.

Поки вони роздягалися, то дівчина заскочила до ванної кімнати, де накинула на плечі халат, щоб приховати відвертий вигляд. Саша відчувала нервування, адже не очікувала сьогодні на гостей, а тим паче на Аліну Григорівну.

Коли Олександра повернулася, то Микола провів матір на кухню, яка вже заглядала до шаф та холодильника.

- Якось у тебе брудно, - доскіпливо сказала свекруха. – Жир зверху є.

- Учора приходила хатня робітниця… Можливо, десь не витерла пил.

- Потрібно перевіряти, як вони прибирають, а не війками ляскати. У справжньої господині все має блищати, а не липнути до рук.

- У мене робота. Я не можу бігати та...

- Олександро, яка ти цікава, - перебила вона її. - Ти ж працюєш вдома та взагалі можеш робити все сама. Встала б раніше та починала свій ранок із прибирання, а то, мабуть, спиш до обіду.

Саша відчувала, як її почала душити злість. Такі слова свекрухи дратували.

- Я не хатня робітниця, - відказала вона, ігноруючи фразу про сон до обіду.

Ці слова не викликали на обличчі Аліни Григорівни якісь емоції. Вона зиркала на невістку, а потім промовила:

- Жінка має встигати всюди. Тобі хіба цього мама не говорила?

Олександра не поспіла щось відповісти, бо цієї секунди до кухні зайшов Микола. У нього був гарний настрій. Він радів приїзду матері, бо вважав її жіночим ідеалом. Для нього не було нічого святішого за неї, адже вважав її дуже доброю. Навіть усі її спроби розлучити його з Сашею, він сприймав за жіночі примхи та не вважав це критичною проблемою.

- Маму розмістимо у спальні для гостей, - сказав він, а потім одразу запитав: - Що у нас сьогодні на вечерю?

Саша кліпнула своїми блакитними очима. Вона не готувала нічого, адже надіялася на легкий перекус сушами. Звісно дівчина могла запропонувати це у вигляді вечері свекрусі, але остання не любила китайську їжу.

- Я зараз щось приготую, адже сьогодні мала багато роботи та не встигла зварити їсти.