Розділ 49

Той самий тихий звук дверей, які відрізали його від золотого сяйва Ліраелли, миттєво повернув Даріана у свій власний, задушливий світ. Принц більше не мав розкоші ховатися у роздумах. Він був спадкоємцем імперії, що готувалася до весілля, і кожна секунда його відсутності підсилювала підозри батька та Ізольди. Скинувши з себе легке заціпеніння, принц рішучим кроком попрямував до західного крила. Його чекала робота, яку замість нього не міг виконати жоден королівський радник. 

У Військовій залі вже збиралися офіцери гарнізону та капітани прикордонних загонів. На довгому столі з розкладеними деталізованими картами імперії догоряли важкі воскові свічки. Лорди й командири напружено перешіптувалися, але коли важкі двері відчинилися і на порозі з'явився Даріан, у кімнаті миттєво запанувала тиша. Вони чекали на майбутнього правителя. 

— Ваша Високосте, — уклонився сивий полковник, подаючи сувій із печатками. — Звіт із південних рубежів. Селянські заворушення біля річки Шаар посилюються. Торгові шляхи блоковані, а варта розгублена через відсутність чітких наказів зі столиці. 

Даріан не сів у крісло — він підійшов до карти, спираючись долонями на її краї. Його погляд перебігав від одного стратегічного пункту до іншого. Серце все ще калатало від почутої відвертості Ліри, а пальці пам'ятали гарячий опік її магії, але розум працював із холодною точністю. 

— Варту не посилювати, — відрізав Даріан, його голос звучав впевнено та владно. — Додаткові війська лише розгнівають бунтівників і дадуть привід для кровопролиття. Перенаправте туди три загони легкого кінного патруля. Знизьте мито на зерно на двадцять відсотків для тамтешніх купців. 

— Але король Оріон наказував придушити їх силою... — завагався один із молодших офіцерів. 

— Король Оріон зараз зайнятий вівтарями та жерцями, — холодно відрізав принц, поглянувши на офіцера так, що той миттєво опустив очі. — А безпека кордонів і постачання столиці напередодні весілля — це моя зона відповідальності. Підпишіть укази моєю печаткою. 

Наступні три години перетворилися на безперервний конвеєр рутинних, але життєво важливих рішень. Даріан особисто перевіряв списки заступання королівської гвардії на варту, коригував маршрути патрулювання навколо палацу та віддавав накази щодо розподілу резервів магічного вугілля для обігріву нижніх рівнів міста. Він діяв зі зібраністю досвідченого полководця, закриваючи власні ментальні рани за стіною сухої прагматики. 

Кожен указ, кожне підписане розпорядження були для нього не просто виконанням обов'язку. Це була чудово прорахована система. Поки Даріан демонстрував палацу свою абсолютну залученість у справи імперії, ніхто — ні Оріон, ні темні слідопити Ізольди — не міг запідозрити, що принц паралельно готує ґрунт для найбільшого перевороту в історії Валлеріанів. 

Коли останній з офіцерів залишив Військову залу, Даріан підійшов до вікна, що виходило на внутрішній двір. Там, при свічках і смолоскипах, гвардійці відпрацьовували стрій для параду. Принц витягнув із-за пазухи невеликий запечатаний лист без розпізнавальних знаків — таємне розпорядження для Родеріка, яке мало бути доставлене цієї ж ночі. 

Він не просто чекав на майбутнє. Він будував його власноруч, крок за кроком, готуючи пастку для власного батька і підпалюючи ґніт під троном, який так прагнула розділити з ним Ізольда.