Розділ 36

Покої короля Оріона зустріли Даріана важким, гнітючим повітрям, у якому виразно відчувався запах горілої плоті, озону та дорогих лікувальних настоянок. Старий правитель сидів у глибокому кріслі біля каміна. Його парадна маска величі залишилася в бальній залі: зараз, у напівтемряві особистих покоїв, Оріон виглядав жахливо. Король був хворий, і з кожним днем ховати це ставало дедалі важче. Тіло завойовника, позбавлене Натхненниць після Кривавої ночі, руйнувалося під натиском його власної магії грози точно так само, як і тіло Даріана. По його шиї та руках, виповзаючи з-під шовкового халата, зміїлися потворні, синьо-чорні шрами від підшкірних магічних опіків. Почувши кроки сина, Оріон різко підняв голову. Його очі, налиті кров'ю, хижо зблиснули. 

— Чого тобі, Даріане? — прохрипів він, важко дихаючи. Його пальці судомно стискали підлокітники, з яких час від часу зривалися крихітні, слабкі сині іскри. — Прийшов подивитися, як швидко згорає твій старий? Не дочекаєшся. Моєї сили вистачить, щоб пережити вас усіх. 

— Я прийшов доповісти про невеликі зміни, батьку, — спокійно почав Даріан, зупиняючись за кілька кроків від крісла. — Ізольда та її свита на світанку залишають Ерну. Вони повертаються на північ для проведення традиційних обрядів очищення перед шлюбом. Вона повернеться за три дні. 

Оріон на мить застиг, а потім буквально вибухнув. Він схопився з крісла, перекидаючи кубок із ліками, що стояв на столі поруч. Його обличчя перекосилося від люті, а навколо плечей закрутився справжній вихор із синіх блискавок. 

— Що?! — заревів король і його голос змусив здригнутися важкі портьєри. — Які ще обряди?! Які три дні?! Я чітко дав зрозуміти: час підганяє! Імперія тріщить, а ти відпускаєш це дівчисько додому? Ти мав тримати її поруч, щоб твої мізки не закипіли! Мені начхати на її північні традиції! 

— Якщо північні лорди дізнаються, що ми зневажили їхні священні шлюбні ритуали, заколот на півночі здасться тобі дитячою забавкою, — відрізав Даріан, намагаючись утримати голос рівним. — Це компроміс, який гарантує їхню лояльність. Три дні нічого не змінять. 

Оріон важко опустився назад у крісло, хапаючись за груди. Блискавки навколо нього згасли, залишаючи по собі хворобливий кашель. Він підозріло, з глибокою огидою подивився на сина. 

— Добре... Три дні. Але ні хвилиною більше, — процідив король, витираючи губи шовковою хусткою. — Це все, заради чого ти прийшов? 

— Ні, — Даріан зробив крок уперед. Його погляд став зосередженим. — Я хочу знати все про шлюбний обряд біля вівтаря. У найменших подробицях. Що відбувається біля вівтаря? Як проходить злиття магій? І що може його зірвати? Я хочу знати, до чого маю бути готовим і не збираюся дозволити, щоб через мою помилку все пішло не так. 

Ці запитання, замість того щоб заспокоїти короля, розгнівали його ще більше. Оріон знову засичав, а його пальці почали висікати іскри прямо по обшивці крісла. 

— Ти знущаєшся з мене?! — вигукнув він, бризкаючи слиною. — Ти — спадкоємець престолу, військовий командир, а стоїш переді мною й розпитуєш про весільний обряд, наче перелякана незайманка перед першою ніччю! 

Він різко підвівся. 

— Ти підійдеш до вівтаря і візьмеш її за руку. Ваші сили мають злитися — ось і все! Кров на ритуальному камені, магічні клятви… Решта — жерці, квіти, красиві слова — потрібна лише для того, щоб натовп мав на що витріщатися. 

Оріон на мить замовк, важко дихаючи. 

— Єдине, чого ти не маєш робити, — чинити опір. Якщо твої блискавки спробують придушити її лід замість того, щоб злитися з ним… — його пальці стиснулися в кулак, іскри сипнули на підлогу. — Вівтар не витримає. І тоді вам обом буде байдуже, наскільки гарно жерці розписали цей клятий обряд! 

Він кинув на сина лютий погляд. 

— А тепер скажи мені, навіщо тобі взагалі знати більше? 

І в цей момент Даріан відчув, як його власна залізна витримка дає тріщину. Він спробував заплющити очі й потягнутися подумки до Північної Вежі, як робив це на прийомі, щоб знайти той рятівний спокій. Але цього разу ментальний контур відгукнувся лише глухим, холодним болем. Ліра була надто виснажена після просторової магії. Вона спала важким сном, і її джерело золотого світла було тимчасово закрите для нього. Без її підтримки, віч-на-віч із шаленою грозою батька, Даріан не зміг втримати контроль. Його власна магія, що сиділа в жилах, мов голодний звір, миттєво зреагувала на крик Оріона. Сині блискавки з тріском вирвалися з пальців Даріана, миттєво обпаливши рукава його парадного мундира. Повітря в королівських покоях затріщало так сильно, що кілька дзеркал на стінах покрилися дрібною павутиною тріщин. 

— Досить з мене твоїх криків, батьку! — рявкнув Даріан, втрачаючи розсудливість. Його очі спалахнули диким, некерованим синім світлом. Озон забив йому ніздрі, випалюючи легені зсередини. 

Він зрозумів, що ще секунда і він або кинеться на власного батька, або просто рознесе ці покої вщент, видавши свій справжній стан. Магія випалювала його з новою, подвоєною силою, караючи за те, що він посмів відчути смак полегшення. Не чекаючи відповіді короля і зневаживши всі правила етикету, Даріан різко розвернувся. На ходу здираючи з себе обпалені еполети, він вискочив із королівських покоїв, важко грюкнувши дверима. Йому було байдуже, що подумає Оріон. Йому було байдуже на гвардію. Принц практично летів темними коридорами палацу, задихаючись від синього вогню в горлі, прямуючи туди, де в темряві Північної Вежі спала єдина дівчина, здатна повернути йому повітря.