Глава 19

   **********

Десь після 12 години ночі пролунав телефонний дзвінок. Я спершу спросоння не зрозуміла , що сталося . Це телефонувала Ніка :

«З днем народження , сонечко! »-прокричала вона у трубку.

«Дякую велике, але ж зараз ніч»,-промимрила ще сонна я.

«Це , щоб не розслаблялася, я позвоню ще завтра. Тобто сьогодні, але вже вдень»

«Ок, ще раз дякую за привітання!»-відповіла я і вибила дзвінок.

Така витівка точно у дусі Ніки, але мені це подобається в ній.

Ось так і почався мій день народження, але ,звичайно, після цього я поспала ще аж до восьмої години, поки мене не розбудили батьки з братом для привітань. Від приємних слів рідних настрій ,безперечно, піднявся . Від вчорашньої  простуди нічого не залишилося, окрім легкого першіння у горлі, але воно пройде після прийому ліків. Також звеселяло те ,що погане самопочуття не зіпсує мені свята.

Протягом дня я приймала вітання від близьких та друзів . Хоч суть кожного привітання повторювалася , але все одно було приємно.  Я була щаслива також почути Настю ,вона зателефонувала мені:

«Привіт, Алісо. Вітаю із 17-річчям! Я долучаюся до всіх побажань , які ти вже отримувала раніше  і ще раз бажаю тобі здійснення всіх твоїх мрій.»

«Дуже дякую.»

«Будь ласка. І ,до речі, подарунок забереш на пошті. Сумую за тобою! Вибач , що не змогла приїхати.»

«Та я не ображаюся і теж сумую за тобою.»

Звичайно, прикро, що не побачимось із Настею сьогодні, але ж я все розумію. Вона потрапила під обмін студентами і зараз зовсім у іншій частині країни на навчанні.

Лише одне мене сьогодні  обурювало. І це те, що Нік мені навіть повідомлення не надіслав. Можливо він не знає, але ж його батьки мали йому повідомити причину їх сьогоднішнього візиту до нас.

Але від усіх питань мене відволікло приготування на кухні. Я нарізала салати та виконувала легкі мамині доручення. Гості були запрошені на 5 годину. На кухні ми впоралися раніше і весь вільний час провели у родинному колі , переглядаючи фотоальбоми і пригадуючи моменти з нашого з Сашком дитинства. В такі моменти усвідомлюєш, що сім’я є найголовнішою у нашому житті , а особливо, коли старієш ще на один рік.

День сьогодні дуже швидко проходив. Ми не зогледілися як вже за пів години потрібно було зустрічати гостей, тому з мамою ми вже гарненько накрили святковий стіл, а перед тим Сашко понадував повітряні кульки і розвісив у будинку. Маленька дрібниця , але приємно.

Я пішла готуватися до себе в кімнату. Витягла із шафи нову сукню, яку купила, але ще не одягала. Вона сьогодні стала дуже доречною. Це було легке біле платтячко трішки вижче колін із мереживними вставками. Святковий настрій підказував мені накрутити локони, що я і зробила. Макіяжем лише злегка підкреслила очі, але губи дофарбовула вже поспіхом, бо почула, що гості вже прийшли. Я швиденько спустилася вниз , поки бігла чула розмову дорослих:

-А де це ваша іменинниця?-запитала Світлана.

-Зараз вона спустится,-відповіла мама.

-Я вже тут. Доброго вечора,- з’явилася я перед гостями.

-Привіт, красуне. Вітаємо тебе із днем народженням. Головне будь здоровою, а інше прийде потім,-говорив дядько Микола.

-Дуже дякую за привітання,-відповіла я і посміхнулась .

-Тримай. Це тобі від нас ,-простягнула з посмішкою мені пакунок Кіра.

-Спасибі.

-Дорогі гості, проходьте , будь ласка до вітальні,-сказав тато і батьки провели їх до кімнати.

Коли дорослі і Кіра вийшли з коридору , я побачила Ніка, якого спершу не помітила за спинами його батьків.

-Привіт,-тепло сказав він.

-Привіт.

-Ти ,мабуть, ображаєшся, що не привітав раніше?

-Мабуть,-відповіла я.

-Тоді не ображайся , бо я хотів це зробити особисто і побачити тебе , а не написати повідомлення чи зателефонувати.

-Ну гаразд, якщо ти такий романтик , то більше не дуюся. Ходімо до інших,-сказала я і вже обернулася іти, але він схопив мою руку у притягнув мене до себе, що я аж відчула його дихання на своїх губах.

-Але ж я ще не привітав тебе,-сказав Нік і дістав із внутрішньої  кишені куртки маленьку прямокутну коробочку і простягнув мені,-Це тобі.

Коли я відкрила коробочку ,побачила маленький кулончик із білого золота у формі серця ,прикрашеного квіточками . А з іншого боку був вигравійований напис: “I love you” “A+N”.

-Дякую. Дуже гарний.

-Допомогти вдягти ?-запитав Нік, а я кивнула у відповідь.

 Я притримала волосся  , а він,діставши прикрасу з коробочки,обережно одягнув її мені на шию.

-Тобі дуже личить,-сказав Нік,-Але ти сьогодні і без нього дуже красива.

Його слова змусили мене помітно почервоніти.

-Дякую,-я встигла промовити лише це ,як Нік  поцілував мене.У цей момент я була надзвичайно щаслива.

-Діти, ідіть вже до столу!-почувся мамин голос із вітальні.

Ми відсторонились , щоб ніхто не побачив ,але серце у мене ще досі божевільно калатало, упевнена, що  у Ніка теж. Через хвилину ми приєдналися до  батьків, які вже чекали на нас   за столом.

Всі гуртом ми весело проседіли декілька годин: сміялися, розмовляли на різні теми. Нік сидів навпроти мене , тому наші погляди  частенько зустрічалися . Сашко увімкнув музику і ми всі разом пішли  танцювати. Під час танців я помітила ,що Ніку хтось зателефонував і він відійшов вбік , а потім підійшов до мене і прошепотів:

-Телефонував Даня і сказав ,що вже чекає на нас.

-Гаразд. Давай скажемо баькам і підемо.

-Давай,-відповів він.

Я підійшла до батьків і повідомила , що вже йду і наказала їм добре повеселитися, Нік зробив те ж саме.

-Гаразд, дітки , ідіть . Обережно там і не довго,-сказала мама.

-Звичайно,-відповіла я , виходячи з кімнати.

Сукня хоч легенька , але для осінньої погоди підходила , тож я не переодягалася ,а лише одягнула пальто і низькі сапожки із каблучком. Нік вже був давно готовий ,коли я ще одягалась, але йому ще довелося мене почекати , бо я забула телефон у кімнаті і бігала по нього.