Глава 18

-Ти що плачеш?Тихенько, все гаразд, -я перелякано обійняла у відповідь подругу, заспокоюючи її.

-Він зрадив мені, -почулося через сльози.

-Хто, Олег?

-Так, -вона випрямилася, щоб розповісти подробиці, -я бачила як він вчора ввечері цілувався і зажимався з тією стервою Каринкою.

Маша почала ще гіркіше плакати. Мені її стало дуже шкода .Які ж хлопці козли.

-Цей  Олег не заслуговує твоїх сліз. Давай ти заспокоїшся і ми з тобою ще поговоримо на цю тему трохи пізніше. Гаразд? -сказала я і простягнула подрузі серветку,- У нас зараз фізична культура?

-Так, -вже спокійнішим голосом сказала Маша.

-То ходімо готуватися, -сказала я і обійняла її.

-А з тобою, Олежку, у мене буде приємна розмова!-пошепки сказала в сторону.

Ми переодягнулися у форму і ще залишилося десять хвилин до початку уроку.

-Машо, мені потрібно відійти на хвилинку ,-сказала я.

-Гаразд, я посиджу у роздягальні ,-відповіла вона.

-Ага, знаю я тебе. Зараз знову почнеш ридати .

-Обіцяю, що не буду . Мені вже трішки легше. Та ще й макіяж щойно поправила, -сказала Маша.

-О, це мені вже подобається більше.

Після цих слів я вийшла із роздягальні та попрямувала на пошуки Олега. Дуже хочеться йому щось сказати. А шукати довго і не довелося, бо він сидів у холі на диванчику в оточенні невеличкої групи. Ну і, звичайно, Карина теж тут.

-Олег, відійдемо? –спокійним голосом  сказала я, коли підійшла до них.

-Навіщо? -здивування чітко проглядалося на його обличчі.

-Давай без цього. Ти все прекрасно розумієш. Ходімо зі мною, якщо не хочеш заводити розмову перед ”сторонніми”,-останнім словом я чітко вказала на Карину і пронизала її не дуже доброзичливим поглядом.

-Алісо, що сталося? -почувся збоку стурбований голос Ніка. Я його і не помітила одразу у цій компанії.

-Давай не зараз. Добре? -сказала я ,навіть не повертаюсь до нього.

-Ну, ок. Давай поговоримо, -нарешті озвався Олег.

Я повела його на вулицю, щоб менше людей чули цю розмову.

-Ну давай, починай, -трохи роздратовано мовив хлопець.

-Я думала, що спочатку ти мені щось скажеш,-відповіла я.

-Тобі? Що? Я взагалі не розумію, що ти від мене хочеш.

-Все ти прекрасно розумієш. Ти справжній негідник,- майже з  криком сказала я.

-Що? Та як ти смієш?-Олег оскалив до мене зуби і підійшов ближче.

-Тільки негідник зраджує своїй дівчині, - випалила я.

-Що? -було видно, що він не очікував цього почути.

-Ти мене почув. Як ти гадаєш ,що зараз відчуває Маша?

-Стоп, що знає Маша? -затривожився хлопець.

-Вона на власні очі бачила тебе з тією Кариною, -відповіла я.

-Бачила?

-Так, бачила. А ти ,мабуть, гадав, що зможеш зраджувати нишком? -я була дуже сердита.

-Маша все не так зрозуміла, - в хід пішли виправдовування.

Я засміялась.

-Звичайно, вона все не так зрозуміла, бо це Карина тебе сама поцілувала ,а твої руки не мацали її.

-Все так і було, - сказав Олег.

-Ой, не бреши мені, - так хотілося дати йому ляпаса.

-І взагалі, яке тобі до цього діло? Чого ти домагаєшся?-запитав хлопець.

-Маша- моя подруга і я хочу їй допомогти і, щоб вона більше ніколи не плакала через таких як ти.

-Тоді, будь ласка, повір мені. Ти ж сама знаєш Карину, вона вішається на кожного хлопця. На твого Ніка теж.

-Що? Не приплутуй сюди Ніка.

-Ну, ок. Але вчора ввечері було темно і Маша просто не побачила  всього,- було видно, що Олег справді не обманює, але я не вмію повністю довіряти людям.

-Допустимо…,-не встигла я висловити своє припущення, як ззаду почулося :

-Алісо, що ти тут робиш ? Та ще й з ним?

Це була Маша.

-А ти чому вийшла? -запитала я.

-Тебе довго немає. Урок майже розпочався і я вирішила тебе знайти. Запитала у дівчат, а вони сказали, що ви пішли на вулицю,-говорила вона, кидаючи розчаровані погляди у бік Олега, а той винно стояв, опустивши голову.

-Машо, вибач, я хотіла допомогти, -сказала я.

-Про це потім, а зараз можеш залишити нас, я хочу з ним поговорити? І скажи, будь ласка, що я на п’ять хвилин затримаюся, -відповіла вона.

-Гаразд. Ти ж мене зрозумів? -останні слова я адресувала Олегу.

-Та, зрозумів. Іди вже,- відповів він.

Я зайшла до школи. Після цієї не дуже приємної розмови серце калатало від злості. Як можна бути таким негідником .А тій стерві не завадило б пообривати її фарбоване пір’ячко на голові.

У спортивний зал я зайшла разом з учителем ,а значить не запізнилася . Разом з тим повідомила, що Маша затримається, бо пішла додому по важливі документи в особову справу за дорученням класного керівника (вигадала причину, бо прості запізнення не схвалюються).

Довго чекати на Машу не довелося, вона швидко повернулася. Я одразу посвятила її свою легенду з документами, а потім вирішила запитати , що Олег  там їй наплів вже.

-То як він перед тобою виправдовувався?- запитала я , злегка нахилившись до подруги, щоб вчитель не помітив.

-Сказав, що вона сама до нього полізла,- відповіла спокійним тоном подруга.

-Мені він теж саме говорив, але ж ти.., - не встигла я договорити ,як почула від Маші:

                       -Я йому вірю.

-Що?

-Так, вірю.

-Ти так швидко все пробачила?- я не могла нічого зрозуміти.

-Ні, я йому ще не вибачила. Просто перед  тим, як прийти до вас на вулицю, я мала «приємну» розмову із Кариною. І після декількох погроз із мого боку вона зізналася, що зробила це навмисне і знала , що я це побачу.

-От, гадюка. І ти їй не врізала?- запитала я.

-Намагалася , але Ніка невчасно завадила,-сказала Маша.

-Не переймайся , бо у нас ще буде час їй помститися .

-Сподіваюся. І дякую за підтримку,- мовила подруга.

- Але я думала, ти образилася на мене за допит Олега.