Глава 16

Я прокинулася від мелодії будильника. Вставати дуже не хотілося, але потрібно- я обіцяла Ніку. Привівши себе до ладу у ванній кімнаті ,я одягнулась і зібрала волосся. На вулиці вранці було прохолодно тому куртку одягти було необхідно .  І вже через 20 хвилин я повністю була готова і вийшла з дому.  

Біля будинку вже чекав Нік . 

-Привіт, -сказала я і посміхнулася.  

-Привіт, то що готова? -відповів він.  

-Так.  

-Ну то вперед, -відказав Нік і почав бігти, а я вже за ним.  

Я старалася не розмовляти, щоб не збивати дихання, але іноді просила його почекати на мене, бо не встигала за ним.  

-Як себе почуваєш? -запитав мене Нік, коли зупинився біля входу до парку.  

-Нормально, -видавила з себе я, бо трішки втомилася і спітніла.  

-Я бачу,-сказав він через посмішку,-Продовжимо?  

-А у мене є вибір? -запитала я.  

-Ні ,немає ,-відповів він і, взявши мене за руку, потягнув за собою.  

Парком ми бігали ще десь хвилин сорок, а потім перейшовши на ходу поверталися додому.  
Я була вдома у 7:15. Тепер потрібно дуже швидко зібратися до школи. Я прийняла душ після бігу, одягнулася, причесалася і поснідала. Хоч я все робила дуже швидко, але до школи вже вчасно не дійду. Ще й тато вже поїхав на роботу. Ну що ж робити, буду старатися швиденько йти. Поки я йшла, ледь не переходячи на біг ,відчувала  як  від цієї  пробіжки ниють ноги та ще й запізнююся до школи через Ніка. А він покинув мене на призволяще. У цей момент біля мене почувся гучний гуркіт мотоциклу, який зупинився. Це був Нік. 

-Не хочеш покататися? -сказав хлопець мені, дістаючи шолом із схову.  

-Я більше хочу не запізнитися до школи.

-То тим більше сідай . 

Я одягла шолом і сіла за Ніком.  

-Тримайся міцно, -сказав він перед тим як натиснути на педаль газу.  

Від цього я дуже міцно обійняла Ніка руками і пртиснулася до нього сильніше. . Від швидкості по тілу проходив вітерець. Було трішки неспокійно.  

-Ти ж маєш права? -голосно запитала я. 

-Та не переймайся все буде добре, -заспокоїв він мене.  

Я ще й досі міцно обіймала Ніка як він мовив: 

-Алісо, ти як там? Ми вже приїхали. 

-Справді? Ой, пробач. Я ще не відійшла,-відповіла я.  

-За що ти вибачаєшся?  

-Я ж не сильно вчепилася в тебе?  

-Та ні. Мені навпаки було приємно, -відповів він і ніжно поцілував мене у щоку . 

Я помітно знітилася ,але вирішила перевести розмову.  

-Ну що ходімо до школи? -запитала я.  

-Так. Лиш почекаєш секунду ,я залишу мотоцикл на стоянці? -відповів Нік. 

-Гаразд.  

Трішки більше ніж через секунду Нік повернувся і ми разом пішли до школи, але майже одразу розсталися, бо мене перестріли подружки.    
                                     ********

Звичайний шкільний день розпочався. Як завжди нескінченно довгі уроки та маленькі проміжки для відпочинку від них.  

На великих перервах ми зустрічалися з Ніком у холі і розмовляли. На диво, тем для розмов було достатньо, але часу мало.  

-Якщо я тобі ще не набрид, то пропоную сьогодні разом подивитися фільм, -сказав Нік.  

-Та не набрид, але над цією пропозицією мені потрібно подумати і запитати у батьків.  

-Ну гаразд. Та я сподіваюся, що ти не відмовися, -з хитрою посмішкою відповів він.  

-Побачимо. А ти пропонуєш дивитися фільм у тебе вдома?  

-Ну, так. 

-А що скажуть на це твої батьки?  

-По-перше, вони  не проти , а по-друге вони поїхали до завтра в Одесу, щоб владнати деякі справи. 

-Ну, ок, але я все одно подумаю і повідомлю потім. 

-Гаразд. 

Я щодня все більше дивуюся з того ,як моє просте життя змінилося після зустрічі з Ніком. Тепер у мене лише щоденні несподіванки та побачення. Хіба не мрія кожної дівчинки? Схоже, що життя налагоджується.  

Як добре, що цей сплеск гормонів ніяк не повпливав на моє навчання. Ще й навпаки ,бо я почала швидше виконувати домашні завдання, бо раніше відволікалася на різні дурниці. Тепер відволікайся лише на повідомлення від Ніка, але маю витримку і відповідаю на них лише після виконання  завдань, бо знаю, що якщо зроблю це одразу, то залипну надовго.  
                                         ******** 

От я вже і вдома. Уроки закінчилися і я пішла додому. Нік пропонував підвезти, але я відмовилася ,бо ще від ранкового екстриму не відійшла.  

Мама поралася на кухні, коли я зайшла туди, щоб пообідати. Чудова нагода спитати дозволу піти на кіносеанс до Ніка.  

-Привіт,мамо,-сказала я.  

-Привіт ,доню. Якщо ти вже готова, то я сиплю обід, -відповіла вона.  

-Гаразд. У мене до тебе справа, -посміхнувшись, мовила я.  

-Яка?  

-Нік запросив разом з ним переглянути фільм у нього вдома.  

-О, то тут все серйозно, -почувся сміх у голосі мами.  

-Ти знову починаєш?  

-А що не правда?  

Я промовчала, бо не знала, що сказати.  

-А батьки Ніка в курсі про його плани? -поцікавилася мама.  

-Здається,так ,але їх не буде, бо вони поїхали  по справах.  

-Ви будете самі?  

-Чому ж самі? Ще Кіра є. То як, ти відпускаєш?  

-Та йди. Все одно близько. Але не надовго. І уроки породи.  

-Гаразд, дякую.  

-Ну як же я можу відмовити, коли тут все так серйозно ? -на останок сказала мама.  

-Ти ще довго будеш знущатися?-я була обурена, хоч і знала, що вона жартує.  

-Мені просто дивно спостерігати за тобою у такий період твого життя, -вілповіла мама і обійняла мене ,а я її у відповідь.  

-Ну що поробиш? Прийшла така пора,-посміхнулась я.  

-Та мовчи вже, мудрагелик.  

Після обіду я приступила до виконання домашніх завдань . Часу це зайняло не багато, бо на четвер нескладний розклад. І уже о пів на шосту я була вільна. От тільки я забула повідомити Ніку своє рішення тому швиденько написала повідомлення.  

“Ти ще мене чекаєш? “ 

Відповідь чекати довго не довелося : 

“Звичайно, а ти прийдеш? “