Ти моє дихання

Глава 15

На уроках сьогодні, на диво, панували лише позитивні емоції. Певно,мої однокласники весело провели вихідні, як і я. І контрольна робота з геометрії нас теж не злякала,бо в дечому нам допомогла вчителька.В цілому можу сказати, що день сьогодні непоганий.

-О, Алісо, ходімо до наших ,поседимо, -сказала мені Маша, коли зустріла під час перерви на сходах.

-Пішли.

-А ти вже бачила розклад на завтра?

-Ні, не бачила, а що там?

-Та аж три уроки алгебри,-роздратовано відповіла Маша.

-Ого. Це замість хімії?

-Так.

-Один плюс- менше домашки ,-зраділа я.

-Ну це одне радує,-посміхнулася вона .

Ми вже дійшли до холу, де вже зібралися наші друзі: Ніка, Даша, Олег, Даня, Діана і Нік. Прикольно, що ми з Ніком “тусуємося “ в одній компанії. Я зрозуміла ,що він вже не дувся, бо лагідно мені посміхнувся.

-Ну ,дівчатка, як справи? -звернувся до нас Даня.

-Нормально,-майже хором відповіли ми з Машею.

-Це добре. У мене для вас є пропозиція. Решта вже в курсі,-почав говорити Даня.

-Яка?-поцікавилася Маша.

-Цієї суботи я влаштовую вечірку для друзів. Запрошую.

-Ого. З якої нагоди? -запитала Маша.

-Просто так.

-Ну я подумаю, - відповіла Маша.

-А ти, Алісо?-запитав Даня.

-Я теж подумаю.

Цікава пропозиція, але я пригадала ,що цієї суботи у мене день народження. Може, щось вигадаю.

-Ну добре, але думайте швидко, -сказав Данило.

-Ок.

Мабуть, Нік точно буде на вечірці. Він таке не пропустить. Я чомусь на хвилину задумалася про це,а коли повернулася в реальність ,то Ніка чомусь не було видно. А за мить ,коли я озирнулася, побачила біля нього Карину. Ох і швидка. Ця дівчина справжня хижачка. Вона так люб’язно щебетала до Ніка і на мить я усвідомила , що ревную його. Нік зловив мій недоброзичливий погляд і, все зрозумівши, злегка посміхнувся. Ну він ще й знущається! Його це тішить?

Я відвернулася від нього , щоб він там не сильно радів. І тут відчула гарячий подих на своїй шиї.

-Ти така кумедна, коли ревнуєш,-прошепотів мені на вухо Нік. Від цього стало трішки ніяково.

-Я не ревную, -спробувала я заперечити.

-Ще й як ревнуєш.

-Ні.

-Гаразд, про це потім. Ти пам’ятаєш ,що ти мені обіцяла? -трохи серйозніше мовив Нік.

-Щось не пригадаю.

-Ей, не думай, що я тобі пробачив ранок. В твоїх інтересах все “пригадати “,-він зробив наголос на цьому слові

-Та добре. Я пам’ятаю .І де саме ми зустрінемося?

-Я зайду за тобою до тебе додому, -відказав він.

-Ну, гаразд.

Пролунав дзвінок . Час іти на урок. Нік востаннє сказав мені на вухо:

-Іди вже на урок .І дивись мені там -слухайся.

-Ага,-видала я і,показавши йому гримасу і посміхнувшись сама до себе ,пішла на урок.
***
Англійська мова-мій не найулюбленіший предмет. Іноді можна терпіти. От сьогодні ми почали вивчати тему “Їжа”. Ну як почали? Щороку одне й теж саме, але складність трішки більша. Сьогодні ми весь урок писали рецепти страв. Я навіть придумала свій власний рецепт салату , але не ризикну його спробувати приготувати вдома. Двома словами -було весело.

Останнім уроком були технології, але, на щастя, пройшли швидко і ми вже нарешті розійшлися по домівках. У Ніка був ще один урок і я пішла додому з Катею.

Прийшовши додому, пообідала і одразу сіла виконувати домашні завдання. Їх було не багато і я швидко впоралася. Поки був вільний час я пішла сказати батькам про вечірній похід кудись.
У вітальні мені зустрілася мама.

-Мамо, у мене до тебе справа

-Яка ж?

-Ти ж відпустиш мене сьогодні прогулятися?-запитала я.

-Саму?

-Ні.

-А з ким? -мама поцікавилася.

-З Ніком,-я трішки засоромилася.

-Та ти що! Він же ж тобі не подобався,-з помітною насмішкою в голосі відповіла вона.

-Ну, мама.

-Та добре, не буду. А ми із Світланою помітили це ще на вихідних.

-Що помітили? -запитала я.

-Що між вами з Ніком з'явилися симпатії.

-Та прям. Мама, не знущайся.

-Я ж нічого не маю проти, -сказала вона.

-Ну то ти відпускаєш мене? -запитала я.

-Ну не знаю. Спитай ще і в тата.

-Добре.

Тата вмовляти довго не довелося і він дав згоду. Я знову прийшла до мами.

-Тато мене відпускає, -сказала я.

-Ну йди вже. Поводь себе гарненько ,-мовила вона.

-Ну, мама.

-Та все. Тепліше одягнись!

-Гаразд.

Я пішла в свою кімнату. На столі лежав телефон . Коли я його увімкнула, то побачила повідомлення від Ніка. Він уже чекав мене біля воріт десять хвилин. Я швиденько одягла джинси і гольф. Розчесала волосся і нафарбувала губи блиском ,прихопила сумочку і взула кросівки. Курточку я одягала на ходу, поки виходила із будинку.

-Довго чекаєш? -посміхнувшись сказала я.

-Не дуже, -відповів Нік.

-Вибач, я телефон залишила у кімнаті ,а сама пішла питати дозволу у батьків.

-Та не переймайся, все нормально, -мовив він і, взявши мене за руку ,повів по дорозі, -А батьки нічого не казали ,що ти пішла зі мною?

-Та нічого ,але наші мами дуже спостережливі ,-сказала я.

-А,ти про це , -засміявся Нік, -мені мама теж казала.

-Мені якось соромно навіть .

-Та не переймайся,-мовив він і сильніше стиснув мою руку.

-Я так і не запитала ,куди ми йдемо?

-Побачиш,-коротко відповів Нік.

-Ну гаразд.

Решту шляху ми просто йшли і розмовляли. Іноді легенький вітерець куйовдив моє волосся, а Нік його поправляв. Так приємно.