Глава 14

Оце прогулянка. Емоції просто переповнюють після поцілунку Ніка. Невже це справді зі мною і ми тепер пара? Я ще досі не могла прийти до тями.  

Після нічного “купання” весь одяг був мокрий і брудний, тому переодягнутися точно не завадить ,вже не говорячи про душ. Вже у чистому одязі я остаточно тихенько вмостилася у спальнику,щоб не розбудити Кіру ,і заснула.  
                                      ********** 
На ранок прокинулася я не дуже бадьора. Нічна прогулянка не пішла мені на користь.  

-О, ти вже прокинулася. Батьки  кличуть на сніданок,- сказала мені Кіра, побачивши, що я вже не сплю.  

-Гаразд, зараз зберуся.  

Мінус ночівлі на природі це відсутність місць, де можна хоча б умитися. Ну і тут я не пропала і знайшла спосіб вирішення цієї проблеми. Тож у нормальному вигляді я приєдналася до всіх. Так як костюм був брудний, я одягла джинси і кофту, а зверху легеньку куртку, бо вранці було прохолодно.  

-Добрий ранок всім, - сказала я.  

-Добрий ранок, доню, - відповіла мама.  

-Ну як спалося на природі? -запитала Світлана.  

-Непогано.  

Нік вже сидів з гуртом ,коли я прийшла, і посміхався мені, а я йому у відповідь.  

-Ну що ж, діти,снідайте і  насолоджуйтеся ще лісом, бо о 3 годині дня ми вже будемо їхати додому, - сказав тато.  

-Шкода, -відповів  Сашко . 

-Не переймайся, це не остання поїздка на природу, - відповіла мама . 

Після сніданку всі зайнялися своїми справами. Дорослі знову сиділи і весело про щось розмовляли. Це точно надовго .І звідки у них бореться стільки тем для розмов? Сашко із Кірою збирали осінні листочки і знімали якісь відео. А що робити мені? Цю проблему вирішила поява Ніка біля моєї палатки.  

-Привіт,- сказав він.  

-Привіт. 

-Може повторимо нашу вчорашню прогулянку, тільки при світлі дня? -запропонував Нік.  

-Давай, всеодно немає ,що робити, - погодилася я на його пропозицію 

-То ходімо, -простягнув він мені свою руку і я взяла її.  

Зараз ліс вже не видавався таким страшним і темним. Жовтого листя на землі майже не лежало ,бо тут росли, в основному, самі ялини та сосни. І пахли вони дуже приємно. Небо сьогодні було ідеально блакитне і лише зрідка пропливали маленькі хмаринки.  

-А сьогодні дуже хороша погода, - сказала я.  

-Так,- Нік подивився на мене і міцніше стиснув мою долоню,-Мені здається,що ця поїздка була доволі непоганою. А ти як думаєш?  

-Я теж так вважаю.  

Ми дійшли до тієї само галявини, що і вчора. Виявляється тут було невеличке озерце, в яке я вчора впала.  

Нік тихенько засміявся.  

-Чого ти либишся? – запитала я.  

-Та згадав, як ти вчора тут “купалася”. 

-Не смішно, -сказала я і склала руки на грудях.  

-Та все, не дуйся, більше не сміятимусь, -відповів Нік, ставши попереду мене.  

-Ага, це зараз ти більше не будеш сміятися, а ,коли я знову десь влізу? -зауважила я.  

-Це буде потім. І до того ж, я більше не допущу такого, - відповів хлопець і взяв мої руки у свої.  

Я вже не ображалася на нього, бо чомусь не могла довго це робити. Я просто посміхнулася до нього. 

-От так краще,-сказав Нік і торкнувся мого носа.  

Ми довго бігали по лісу, бавилися ,сміялися і просто весело проводили час, тому що у місті такі місця рідкість. Шкода, що вже потрібно збиратися додому,тому ми повернулися до наших, щоб нас не шукали.  

Збір всіх речей зайняв не багато часу, але дорога до машин знову була не близькою . Ми з Ніком йшли окремо ,щоб не спалитись, але наші мами щось все-таки помітили, спостерігаючи за нашими обмінами поглядами. Вони вже, мабуть, і посватали нас. Це ж мами.  

О, нарешті вже дійшли. Ми завантажилися у машини і поїхали, залишивши позаду цю лісову пригоду. Дорогою додому я ще встигла декілька разів поспати ,а решту часу або слухала музику, або просто дивилася у вікно.  

Через три години нарешті доїхали. Хоч на природі було добре, але від рідненького ліжечка я ніколи не відмовлюся. Тож першим мене зустріло воно і, звичайно, Аліска. Куди ж без неї? Якже добре, що уроки я поробила ще у п’ятницю і вечір сьогодні повністю вільний. Я прийняла душ, одягнулась у піжаму, посушила волосся і вляглася на ліжко, вирішила подивитися серіал. Та насолода була не довгою, бо почали надходити повідомлення. Мабуть, як завжди, однокласники тільки сіли за уроки і питають дз. Але ні, це був Нік.Він писав мені у Телеграм. 

“Привіт. Скучила? “ 

“Звичайно. Ми ж не бачилися аж 4 години” ,- відповіла я.  

“Та я ж серйозно.” 

“Я теж.” 

“А я вже скучив. Чим займаєшся? “ – так мило з його боку.  

“Саме зараз переписуюся із тобою. А ти? “ 

“Те ж саме. У  мене є до тебе пропозиція “,- написав Нік.  

“Яка?” 

“Пропоную завтра після школи сходити в кафе. Ти як? “ 

“Ну я не проти “ 

“Тоді домовилися. До зустрічі і  на добраніч “- написав Нік і надіслав сердечко.  

“Солодких снів”- відповіла я.  

Звичайно, спати я ще точно не буду. Мене ще чекає серіал ,але на довго мене не вистачило і я все-таки заснула. 

Я бачила сон,а саме той момент, коли ми з Ніком вчора вперше поцілувалися на тій галявині з озерцем. Це було чудово. Я ніби знову переживала той момент.  
Та це єдиний сон, який мені запам’ятався на ранок.  
                                      *******
Прокидатися дуже не хотілося, але потрібно. Школа…..Зате душу гріщо те, що тепер у мене з’явився ще один маленький стимул туди ходити,окрім знань. І це Нік. Тепер він мій хлопець,і мені трішки дивно від цього, адже це мої перші стосунки.  

Вилежуватися ніколи- час збиратися до школи. Сьогодні я зібралася доволі швидко. Одягла чорні джинси та бірюзового гольфа. Губи нафарбувала блиском ,а очі лише тушшю. Волосся легенько уклала. Не дуже я сьогодні заморочувалася  над своїм виглядом.  

Після сніданку я одразу  пішла до школи . Дорогою роздумувала  про те, чому за весь час я жодного разу не зустрічала вранці Ніка. Ми ж живемо майже один біля одного. Потім увага переключилася на сьогоднішню контрольну із геометрії. І так непомітно ,у роздумах я дійшла до школи.  Не встигла я ще до воріт дійти: