Глава 11

Тато супроводив мене до школи і сказав гарно розважитися. Я впевнено увійшла у приміщення і попрямувала до зали ,де вже грала музика і збиралися люди. Це були і наші , і учні з інших закладів. Всі гарно одягнені : сукні, костюми з краватками.  

Я зустріла своїх подружок, вони всі були чарівні. Маша стояла у рожевій сукні під ручку із своїм кавалером, Ніка у була у червоному, Діана і Даша у бузкових.  

Я побачила Ніка, що увійшов до зали і одразу зловила його погляд. Йому дуже личив костюм та метелик.  Це краще, ніж чорні джинси та шкіряна куртка. Тепер він більше схожий на прекрасного принца. Я засоромлено відвела від нього погляд, бо зрозуміла, що задивилася.  

Була вже майже п’ята година і люди все приходили і приходили. Вони розмішувалися за маленькими столиками, де стояли фужери із солодощами. Ми також вирішили прилаштуватися десь і обрали столик посередині, де вже і продовжили свої розмови.  

Музика затихла і до зали увійшла директорка, щоб сказати декілька слів, чим і розпочала сам вечір. Та спершу наші учні заспівали декілька пісень і розповіли віршики. А вже опісля увімкнулася відповідна музика і всі пішли до танцю. Світло стало трішки тьмянішим і було таке відчуття, ніби це прийом у якогось графа десь 19 століття. Люблю такі заходи, хоч і вперше тут. Але під осіннім балом малася на увазі проста вечірка, але з відповідною тематикою.  

Ми з дівчатами обговорювали хто ,яку сукню одягнув. У цей момент це нам вдавалося найкраще, бо танцювати без пари якось не дуже .  
Зі своїх однокласників я бачила майже всіх, але вони, безперечно, зараз хотіли б перебувати у якомусь барі  , а не тут. Хай потерплять.  
Пісню для повільного танцю вже замінила сучасна і більшість присутніх вийшли танцювати, в тому числі і ми,бо просто стояти нудно. Звичайно у довгій сукні рухатися було не дуже вільно, але реально. Я не дуже люблю танцювати, але, якщо пісня мені подобається то гаразд. От Діана та Даша  дуже активно рухалися. Ще після декількох запальних пісень ми вже здалися і повернулися до столика, щоб відпочити. До нас приєднався Данило і почав про щось активно розповідати, але ніхто з нас не міг розібрати, що він каже, бо музика була дуже гучною.  

Швидкі ритми вмить знову змінилися ніжною мелодією для повільного танцю.  

-Можна тебе запросити на танець? -запитав мене хлопець, що підійшов, і подав руку.  

Я його спочатку не впізнала. Він був  високий, широкоплечий брюнет у темно-синьому костюмі, але без краватки чи метелика. Здається, його звати Олег. Це друг тих придурків, що напали на мене. Але саме він у той вечір був дуже люб’язний зі мною.  

-Так, можна, - відповіла я і простягнула хлопцю свою руку.  

Він взяв її  і повів у середину залу, де вже танцювали пари. Олег взяв мене за талію, а я поклала свої руки йому на плечі . І ми почали у такт мелодії кружляти.  

-До речі, ти сьогодні дуже добре виглядаєш, - сказав мені на вухо хлопець.  

-Дякую, -відповіла я  

-Чому сама? -запитав Олег.  

-А з ким я мала б бути? -відповіла я запитанням.  

-Ну, хлопець ,- сказав він.  

-Не має, - відповіла я.  

-Зрозуміло. 

Ще десь хвилину  ми просто спокійно танцювали і я зраділа, що хоч на цьому вечорі у мене буде повільний танець. Але…  
Хлопець ближче притиснув мене до себе і я відчула себе не комфортно ,але не подала вигляду. І тут руки хлопця почали опускатися нижче моєї талії . 

-Давай без цього, -обурилася я, забираючи його руки від себе.  

-Чого не треба? Цього? – сказав він і ще раз вже сильніше притиснув мене до себе.  

Цього разу вирватися було важче і я намагалася його вдарити, але не виходило.  

-Чого тобі від неї треба?-почувся голос Ніка, що вже стояв поруч і відштовхнув Олега від мене.  

-Чого тобі треба ? Іди куди йшов, - злісно сказав Олег і взяв мене за руку, але я її забрала.  

-Не займай її, - знову почав Нік і я стала за ним.  

-Слухай, відвали, дівчина зі мною танцює,- сказав Олег . 

-Що? Та ти  збоченець, такий самий, як і твої друзі – придурки ,- випалила я.  

-Чув? – сказав Нік Олегу, і  взявши мене за руку, повів подалі від нього . 

-Це не остання наша зустріч ,лялечко ,- лукаво крикнув мені на останок Олег.  

От чому мені трапояються на шляху такі? Але зараз я не дуже про це думала, бо почувалася захищеною ,поки Нік тримав мене за руку. Він вивів мене на коридор і різко зупинився ,відпустивши мою руку.  

-Ти ж знала, що цей тип такий же мерзотник, як і ті. То чого танцювала з ним?- у його очах був гнів.  

-Ну просто, коли я познайомилася з ним того вечора, він здався мені непоганим хлопцем. Я ж не знала, що так вийде . Хоч потрібно було і здогадатися,- винно сказала я . 

-Перша думка завжди оманлива, - вже спокійніше мовив Нік.  

-Так, ти маєш рацію, - відповіла я і згадала, що саме так було у нашій з ним ситуації. 

-Добре, що ти вже зрозуміла це,– сказав він.  

-Дякую  ,що знову допоміг. Ти мій герой,- мовила я і ,сором’язливо посміхнувшись , зайшла до зали.Хлопець теж дивно  посміхнувся . 

Я підійшла до дівчат, що стояли біля столика.  

-Нарешті ти прийшла, - скпзала Маша.  

-А що, скучили? -запитала я.  

-Нам просто цікаво, що там у тебе сталося під час танцю?-запитала Ніка.  

-Просто той мерзотник чіплявся до мене , а Нік заступився,- відповіла я.  

-Ого, просто посеред танцю? От нахаба, - здивувалася Маша.  

-Сподіваюся, що більше не потурбує, -я сама себе заспокоювала.  

Я вже трішки опам’яталася і встигла взяти участь разом із подругами у флешмобі. Було весело.А ще  ми з дівчатками наробили купу красивих фото.  

Тут знову заграла красива, лірична пісня, і я вже хотіла вийти із зали,щоб знову не мати проблем, але не встигла. Хтось ніжно взяв мене за руку і я обернулася.