Глава 10

Моє чергування затягнулось на цілий урок і тому, коли я вже закривала кабінет на ключ з останнього уроку вийшли одинадцятикласники . Я обійняла на прощання Ніку та Дашу і вийшла зі школи. Вже на вулиці мене наздогнав Нік.  

-Може, підемо разом?- запитав він.  

-Ну, якщо вже так, то ходімо, - відповіла я.  

-А чого ти затрималася у школі? – поцікавився Нік.  

-Чергувала у класі, - відповіла я.  

-Зрозуміло.  

Далі ми просто мовчки йшли. Та тишу знову перервав Нік.  

-Я сьогодні бачив ,як ти злегка провчила однокласника, - з посмішкою сказав він.  

-А що терпіти, коли мене лапають?- запитала я.  

-Звичайно ні, але я думав, що більшості дівчат подобається така увага хлопців, - висловив свою думку Нік.  

-Значить вважай, що я відношуся до тієї меншості дівчат, - відповіла я.  

-Ок, буду знати,- сказав хлопець, -І взагалі зустрічаєшся з кимось?  

-Навіщо тобі це? -здивувалася я.  

-Просто скажи.  

-Та не зустрічаюся ,-відповіла я.  

-І чому у такої красивої та хорошої дівчини немає пари? -запитав Нік.  

-Ти смієшся ?- сказала я через сміх.  

-Та я серйозно, - відповів він.  

-Не знайшла ще принца, який  завоює моє серце, -сказала я і швиденько зайшла у свої ворота, бо ми вже підійшли до мого дому.  

-До зустрічі, - сказав Нік.  

-Бувай,- крикнула я, коли вже підходила до будинку.  

Нарешті вдома. Трохи перекусивши, я пішла до кімнати робити уроки. За ними я провела нормальну частину вечора, а потім, склавши портфеля, лягла на ліжку читати твір із української літератури . Ну в  кінці ледь від нього не заснула, бо ще й Дінка вляглася і муркотіла.  
Уже ввечері ,коли був вільний час ,я прийняла душ і ,одягнувши свою піжаму ,лягла в ліжко і дивилася серіальчик.  Мене вистачило на дві серії, а потім захотілося спати. Та попри хотіння заснути я не могла тому і думала про різне. Мені було цікаво, чого Ніку раптом стало цікаве моє особисте життя та ще й вважає мене красивою та хорошою дівчиною. Ну хоча він і сам трішки схожий на принца : красивий, сміливий, високий. Про що я думаю? Краще б спала. І на цьому мої фантазії перервав глибокий сон. 
                                   ******** 
Ранок середи ще раз нагадав мені, що вже завтра осінній бал. Всі дівчата, і в тому числі я, чекаємо його. Кожна зможе здивувати всіх своїм образом і покружляти у танку із кавалером. От із останнім у мене і не дуже, бо наші хлопці не насмілюються запросити дівчину на танець, якщо не зустрічаються з нею. Ну то таке.  
Тож день сьогодні був насиченим, адже потрібно остаточно завершити підготовку у школі.Старшокласники були всі у клопотах і я теж. Ми прикрашали нашу велику актову залу. Вивішувати відповідні атрибути і тому подібне. Але всім цим дирекція школи дозволила займатися лише один урок, а всі решта ми покірно відсиджували.  

Я часто ставлю собі питання, що полягає в тому, чому уроки проходять так повільно, в перерв ,ніби і немає? Та все ж ті 10-20 хвилин чудова нагода провести із друзями і її не варто втрачати ,бо вже через рік багато з них навчатимуться у вузах.  

-Не віриться, що ви вже випускниці у цьому році, - сказала я до Ніки та Даші.  

-Нам теж . Час летить швидко, - вздихнувши відповіла Ніка.  

-Алісо, а з ким ти підеш завтра на свято? – вирішила перевести тему Даша.  

-Я? Ні з ким, - відповіла я,- А ти?  

-Теж,-відповіла вона.  

-Чого це ти сама йдеш? А я? – сказала Ніка Даші.  

-Ой, вибач, забула про тебе,- засміялася Даша.  

Я ж кажу, що вони не розлий вода.  

Пролунав дзвінок .І ми пішли разом на уроки,бо нам було майже по дорозі. Я зустріла біля класу Ніка.  

-Привіт, - сказав він.  

-Привіт, - я відповіла і зайшла до класу. Бачила, що він ще хотів мені щось сказати, але не встиг, як і вчора, коли я дуже вчасно для себе зникнула за воротами свого будинку.  

Був урок української літератури. Ну це взагалі непоганий урок. Люблю вивчати різні твори. Сьогодні ми ще просто знайомилися із автором, тому вчителька поділила нас на групи і дала індивідуальні завдання для опрацювання із подальшим його предсталенням. Ми працювали разом із Машею. Але наша пара не встигла розповісти своє завдання на уроці і воно було перенесене на  наступний раз.  

Далі у нас  була  фізика,де всім класом робили лабораторну( деякі робили, а інші лише списували), на історії вчителька нам показувала цікаві і не дуже відео про одну битву, географія була нудна, а фізкультура пройшла нормально, бо я вже була уважною під час гри. 

Після веселого дня я пішла додому. Дивно було йти самій після двох днів під проводом Ніка. Навіть сумно якось стало.  

Вдома було пусто, бо ще ніхто не поприходив. Я пообідала, нагодувала Дінку і пішла до своєї кімнати. Вирішила за сьогодні поробити уроки і на четвер і на п’ятницю ,щоб  завтра ввечері душа була спокійною. Так і зробила, хоч це зайняло увесь вечір. І нінащо вже не було часу.Але я ще встигла випити чай із родиною і розповісти про свій день . 

-То ти вже підготувалася до осіннього балу? -запитала мама. 

-Так, залишається лише зачіска та макіяж ,але то вже завтра ,- відповіла я. 

-А це свято лише для учнів школи чи іншим теж можна? – поцікавилася мама.  

-Вхід вільний, але кожен має дотримуватися дрескоду. Школа рада гостям, бо так вона має більші шанси знайти собі спонсорів, - відповіла я.  

-Зрозуміло, - сказала вона.  

-А ви не хочете прийти? -запитала я.  

-Вибач у мене справи ,- сказав тато.  

-Я на футбол, - у Саші можна було і не питати. 

-Ой, ні я теж не прийду. Розважайся ти, - відповіла мама.