Глава 8

За розмовами ми дійшли до мого будинку і я запросила Ніка увійти.  

Наші батьки ще досі сиділи і розмовляли. Ми зняли верхній одяг і приєдналися до них . Я не дуже хотіла світити перед ним своїм обличчям, але ж вони рано чи пізно побачать.  

-О, дітки ви прийшли?- радісно сказала Світлана.  

-Так. Зустрілись ось дорогою, - сказав Нік.  

-Алісо, а що це у тебе з обличчям?- стурбовано запитала мама. 

-Один неприємний конфлікт. Якісь хулігани. Але Нік вчасно втрутився,- відповіла я.  

-Дякую тобі, Нік, - сказала моя мама.  

-Та немає за що, - відповів він.  

Максимчуки ще недовго посиділи та пішли додому. Я ще раз подякувала Ніку  за допомогу і зловила його привітний погляд.  

Ми прибрали з мамою зі столу. Я їй розповіла про інцидент. А вона сказала, що саму мене гуляти більше не відпустить. Я була з нею згодна ,адже без пригод мені не живеться.  

Я вже трішки втомилася і пішла у свою кімнату спати. І як не дивно, але заснула одразу ,як лягла , а біля мене мирно вляглася Дінка.  
                                          ********* 

Ранок. Так не хотілося вставати ,бо це була неділя. А це означає, що завтра вже у школу і у мене ще купа домашніх завдань. Все ж переборовши свою лінь, я встала з ліжка . Після цього привела себе в порядок  і, звичайно, намастила вчорашній синець кремом, щоб швидше зійшов. Ну і що мені з ним завтра так і йти до школи? Подумаю про це пізніше.  

Після сніданку я сіла за домашні завдання. Їх було чимало та ще й за канікули багато чого позабувалося. З мови власне висловлювання довго не давало спокою та ще й ці дурнуваті рівняння з алгебри, що ніяк не закінчуюються.Та всеж я впоралася, хоч і закінчила роботу у 6 годин вечора. Склавши портфеля, я вирішила вже готуватися до завтра. Прийняла душ, помила волосся. Але то таке, а от, що мені з обличчям робити? Я зробила маску із зеленої глини та ще одну від синців під очима. А от, що вдіяти  із синцем на щоці? Він не зникне від простої масочки. Хайно той мерзотник потрапить мені на очі, то в нього не лише обличчя буде роздяпане, а ще й багато чого.  

До всього того я ще перед тим, як лягати спати на вологе волосся заплела 23 косички.  

-Ти і так кучерява, а завтра будеш як пудель, - сказала мама, побачивши мене всю у косичках.  

-Нічого страшного, - відповіла я.  

Просто, коли моє волосся все у дрібних кучеряшках, то здається більш прямим. Хіба не дивно?  

Перед тим як лягти спати я ще посиділа в телефоні , слухала музику, дивилася відео, читала переписки моїх однокласників у групі. Ну це окрема історія. Один хтось скине відео з тік тока і починається бурхливе обговорення всього класу, а коли запитаєш домашнє завдання, якщо не було у школі,  вже нікого немає у мережі. Але добре, що є окремі люди, які точно не проігнорують.  

Я вирішила раніше лягти спати ,щоб вчасно встати і розплести свої зміючки на голові. Ну сон одразу не приходив, тому я багато чого обдумувала. І згадувала, як вчора побачила те, що Нік уміє не лише погрожувати і ображати, а ще й рятувати беззахисну дівчину і визнавати свою неправоту. Та все одно сказати, що ми подружилися , то це неправда.Напруга все ще відчувається. І далі про що-небудь думати я не могла, бо міцно заснула.  
                                            ********** 

7:25. Проспала.Ще й будильник не задзвенів.Якже так? У перший день після канікул. Я швидко побігла у ванну кімнату і дуже швидко з неї вибігла. Одягла, на диво, приготований з вечора одяг. Тепер черга косичок. Ну зараз вони були ну дуже недоречні. Я вже швидко їх розплітала, але їх не меншало. Щоб не втрачати часу, я одночасно з цим запихалася сніданком. Годинник показує час, коли я вже маю йти до школи.  

-Ти ще не зібралася? Чого так довго? -запитала в мене мама, побачивши у якому я вигляді.  

-Я трішки проспала, -відповіла я.  

-То треба раніше лягати спати, -з докором продовжила мама.  

-В тому і справа, що я вчора і лягла раніше ,- відповіла я.  

-То чому так вийшло?  

-Я забула навести будильник, - я пригадала причину того, чому проспала.  

Тут на кухню зайшов тато.  

-Алісо, хочеш я тебе підвезу? Бачу ти не встигаєш, -запитав він.  

-Звичайно, хочу. Ще й питаєш. Дуже дякую, -зраділа я шансу на  порятунок  і обійняла тата.  

Я побігла до кімнати і продовжила вже більш спокійно збиратися. Волосся злегка розчесала і заколола з одного боку заколкою. Тепер обличчя. На ньому все ще світився синець. Я замастила його тональним кремом. Ніби не видно. Чудово. Тепер нафарбувала губи кремовою помадою ,а очі ніжними тінями. Після всіх приготувань я взяла портфель ,одягла пальто і кросівки та всілася у татову машину.  

Я гадала, що приїду до школи вчасно, але ці кляті затори все зіпсували. Коли ми вже під’їхали , то до початку уроків залишалося 3 хвилини.  

-Бувай, тату, - сказала я поки виходила з машини.  

-Хорошого дня, - відповів він.  

Я вже перейшла на біг, бо першим уроком у нас була історія, а вона на другому поверсі. Я ніколи не помічала, що у школі так багато сходів . Я вже майже дісталася своєї цілі, але тут на когось наштовхнулася ,від чого я аж впала. І знову це був він. Але на його обличчі не було злості ,як минулого разу. Нік просто подав мені руку, щоб я встала.  

-Дивно, що ми постійно так зустрічаємося. Тобі не здається ?-запитав мене хлопець.  

-Мабуть. Вибач, що я така неуважна. Просто дуже поспішаю на урок.Мені час, - сказала я і побігла до класу.  

Фух, встигла. Анни Григорівни ще не було у класі. Я швиденько сіла за свою парту.