Глава 9

Увесь цей і наступний день я пролежала в кімнаті обличчям в подушку. Катя не розуміла що зі мною, а я просто казала, що все нормально. Насправді ж все було далеко не так. Я не хотіла щоб Катя хвилювалася, але й правду розповідати не хотілося. Довелося б розповідати про булінг в школі. Про Діму, про образи Максима. Про все. 

Справа в тому, що Катя ще коли ходила в школу переїхала до свого рідного батька. Напевно, вона розповіла йому про те, що я недавно почула і він забрав її до себе. Катя не бачила того всього, що відбувалося зі мною, а коли я їздила до неї в гості, то намагалася показати, ніби зі мною все добре.

Я не впевнена, що вона мене зрозуміє. Та і я сама себе не розумію. Як можна відчувати щось до людини, яка стільки раз псувала тобі життя. Та що там псувала. Зараз він що робить? Хіба не через нього я тут реву? Тільки тепер все по-іншому. Не так, як тоді. Тепер його слова мене зачіпають набагато більше.

Слухавку я таки взяла і на емоціях послала Діму якомога далі в далекі-далекі гори і поля. Я зараз не знаю кого більше ненавиджу з них двох. Якийсь дурдом "Вишенька"...

— Алінкін, ти не спиш?—в кімнату тихенько зайшла Катя.

— Ні, заходь,—тихо відповіла я і сіла на ліжку.

— До тебе та телефонує...Ой, вибач, твоя мама. Ну коротше, в тебе телефон поза зоною.

— Він розрядився повністю і я його на зарядку поставила. Передзвоню до неї, як увімкну.

— Алінкін... Цей... Давай поговоримо.

— Давай,—відповіла я, відкинувши голову на бильце ліжка.

— Ну... З чого б почати? Тобі подобається жити з мамою? Хоча чому я питаю? Звісно, що ні. Я знаю як з нею жити під одним дахом, коли ти вже можеш робити якусь роботу. Тоді не залишається часу навіть на навчання, що вже говорити про те, що тобі треба гуляти з друзями, кудись їздити, саморозвиватися. Тобі вже п'ятнадцять років, а ти ні разу на морі не була. Гроші в неї є, та якби вона витрачала їх на тебе, а не на випивку... Мене з цього всього витягнув батько, але тебе забрати він права не мав.

— Чому?—я вдала, що нічого не знаю і вирішила ще дізнатися щось від Каті, та не впевнена була, що вона сама знає, що її батько не мій батько, як завжди запевняла мене матір.—Мама ж говорила, що він мій батько. 

— Розумієш, Алінкін... Ти вже не мала, тому я спробую тобі розказати те, що я бачила і знаю. З чого б почати? Наскільки я зрозуміла, за мого батька мамка виходила через гроші і щоб якийсь там її однокласник її ревнував. І коли мені було сім років, то вона таки змогла його якось звабити. Вона взагалі на ньому помішана. Вона якась... Не буду говорити, тобі, мабуть, буде неприємно це слухати. В нього на той момент була дівчина, яку він кохав, але дійшло до того, що наша мамка спалила хату тієї жінки. Її там не було, проте були її батьки і брат. Він її покинув, щоб більше не нашкодити... Наша мамка йому погрожувала тим, що вб'є себе, якщо він не буде з нею.

Я склала все, що дізналася до цього і тільки що. В Діми справді немає дідуся й бабусі, проте всі думали, що вони померли через несправний холодильник. Сказати, що я була в шоці — нічого не сказати. 

Про дядька Діма ніколи не говорив. Але він і не знав, що старий, як він його називає, кохає його маму. Та як він дізнався, що я його сестра? Хто йому про це сказав? Його мама? Тоді чому вона ставиться до мене дуже навіть добре? Що не скажеш про ставлення моєї мами до Діми та його мами. 

— І що далі? — запитала я, бо Катя мовчала. — Поряд з мамою я щось не бачу ніякого чоловіка, але вона не вбила себе, як говорила йому. 

— Тоді, коли мамка зрадила татові з ним, він приїхав раніше з роботи. Він їздив на пів місяця на зміну, а решту місяця був вдома. Та... Навіть мамою її назвати не можу... Вона закрила мене в темному підвалі. Ну, тому самому, люк якого знаходиться під ковром в кухні. Щоб я не заважала їй. Вона тоді ще кричала з спальні, а я за неї хвилювалася. Я була мала і не розуміла чому вона кричала... Так-от, він якраз звільнився і знайшов собі роботу в місті. Привіз мені гарного рожевого ведмедика, а мамі червоні троянди,—хоч в кімнаті було і темно, я зрозуміла, що в Каті потекла сльоза. Мені справді стало дуже шкода її, я не розуміла, як мама могла так з нею вчинити.

— Скільки ти там просиділа? — тремтячим голосом запитала я.

— Тоді йшов четвертий день. Вчителям вона сказала, що я захворіла. Мені хотілося їсти, дуже сильно. Пощастило, що там були концервації, проте я не могла їх відкрити. Тому я їх розбивала і навпомацки шукала їжу і їла її брудними руками. З мікробами, з землею.

Від слів Каті в мене по всьому тілу з'явилися сирітки. Я підсунулася ближче і взяла її руку обома долонями. Вона десь хвилину помовчала. Я чула, що вона тихо схлипувала і обняла її. 

— Я почула голос тата, він спочатку зайшов на кухню. Тоді я почала кричати і він мене відкрив. Я ринулася до нього. Він запитав де мама, а я сказала, що вона кричить в спальні і щоб він її врятував. Він відпустив мене і побіг туди. Звідти я почула крики і побачила як в коридорі пробіг якийсь чоловік. Твій батько. Тоді тато зайшов в кухню і попросив мене погратися в моїй халабуді. Я зраділа, бо не часто мене відпускали гратися саму. Моя халабуда була біля сараю. Звідти мені було чутно як сильно кричить тато і вона, чула якесь гупання. Я підбігла до вікна, що вело в спальню і побачила, що тато б'є маму ремнем, кулаками, хапає за волосся. Це був перший раз, коли він підняв на неї руку. Щоб мене не побачили, я побігла зі слізьми гратися. Дуже скоро тато подав на розлучення і пообіцяв, що забере мене, як тільки в нього буде житло і кошти, щоб повністю мене забезпечувати. Але одного дня я не витримала і подзвонила до нього, коли вона порізала мене за те, що я отримала погану оцінку через не зроблене домашнє завдання. Вона тоді мені роботи задала стільки, що я після опівночі тільки в будинок зайшла. Ти вже спала. А коли вона порізала мене, ти в свого друга в гостях, мабуть, була. Тато забрав мене швидко. Будинок був ще не добудованим і він взяв в борг велику суму. На неї він добудував будинок і відкрив бізнес.