Глава 6

—Алін, якого чорта?! Ти з ним спала?! Ти забула про все, що він зробив?!—реакція Діми не змусила чекати довго.

—Що?! Ні! Це він про той випадок, коли підглядав за мною в басейні!

—Краще так, ніж з початку середньої школи знаходитися у френдзоні,—засміявся цей придурок, а я кинула на нього вбивчий погляд.—Твій Дімочка,—Максим вимовив його ім'я якось пискляво,—справжнісінька тряпка, бо через те, що не може бути з тобою мстив тобі.

От придурок, от придурок! І що він меле своїм язиком?

—Заткнись,—почула я холодний холос Діми. Що відбувається?—Це все не твоя справа.

—Якраз це моя справа!

У мене складається відчуття, що я дзвонила до Діми, щоб вони "мило" потеревенили з Максимом по телефону, а те, що говорю я тут нікого зовсім не цікавить! Мені стало якось образливо.

—Він сказав, що ви цілувалися, це правда?—я зрозуміла, що ця "мила і спокійна" фраза адресується вже мені.

—Та правда, правда,—насмішкувато промовив цей...Та я навіть не знаю як тепер його називати! Його придурком і ідіотом назвати мало! Він почав наближатися.—І без твоєї допомоги навчилася цілуватися тепер. Що ж робити, коли ти тряпка. 

—Алін, чому ти мовчиш, це правда?!

—Так,—зітхнула я.—Правда. Хотіла перевірити як він цілується, але виявилося, що якщо хочеш навчитися цілуватися, то краще купити декілька помідорів,—згадала я слова Максима.

—Взагалі не до жартів зараз!

—А ти чого бісишся, розумієш, що тобі нічого не світить?—почула я зовсім поряд голос Максима і здригнулася.—Як там кажуть? В очах милий, за очі простиг? Вважай, що я тобі допоміг. 

—Що ти мелеш?!—розлючено запитала я.

—А те, що я зробив все, щоб твого Дімочку в коледж не прийняли.

Я, розкривши рота від здивування, повернула голову до Максима, який стояв позаду мене. Якого?!.. 

Та я швидко подумала і зрозуміла, що це правда в його силах, може навіть грошей не заплатили, а просто залякали деректора. Але навіщо це йому?! Може, щоб легше було мене принижувати? Я не повірю, що він дійсно хотів якимось чином так допомогти Дімі. Як він може допомогти, якщо таким чином він розбив йому мрію?

Але так виходить, що це зробив не батько Діми, як він думав. А то так би він точно з ним не помирився. Там взагалі дуже сумна історія. Батько Діми скористався його мамою, а тоді покинув заради іншої. А дізнався, що в нього є син уже через декілька років. А Діма все життя ненавидить його через страждання матері. Ось така історія з поганим кінцем.

—Що?!—закричав Діма.—Та я тобі...

Я теж хотіла відповісти на слова Максима, та він різко забрав у мене телефон і завершив розмову.

—Нам треба поговорити,—просто сказав він, наче все, що він сказав до цього було розмовою про те, яку каву він любе пити.

—Нам немає про що говорити!—прошипіла я та гордо попрямувала вперед, як це роблять круті дівчата в фільмах. Не вистачало тільки сонцезахисних окулярів. А шкода...

—Тоді мені не важко почитати твої переписки в твоєму телефоні!

Телефон! Я швидко повернулася і різко вихватила його в Максима. Він навіть нічого сказати не встиг. У вулиці я помітила знайому синю спортивну BMW. Сестра зараз вчасно, як ніколи. Я радісно посміхнулася і подивилася на Максима.

—Не радій так, ми ще завтра побачимось.

Я нахилилася і прошепотіла йому на вухо коротке холодне "Не дочекаюсь цього". Я підбігла до машини, яка зупинилася біля двору. Звідти вийшла Катя з дивною усмішкою.

—Бачу, ти вже встигла познайомитися з сусідом?

—Так, потеревенили з ним трішки.

Олег їхав у гараж, а потім ми пішли говорити і їсти смачний чізкейк. Ми дуже гарно провели час. Я не шкодувала, що таки не пішла по канцелярію, адже тепер таємниця анулювання заявок Діми розгадалася. Я ще дзвонила до нього, але він скидав мої виклики.

Таке відчуття, ніби вони говорили про те, що відомо тільки їм. Невже справді це Діма чомусь розказав мою таємницю всій школі? Але чому він тоді підтримував мене? А,може, Максим і хотів про це поговорити? Я ж тепер не зможу заснути вночі від цікавості!

Власне, так і було. Спочатку я ще раз перечитала конспекти з Історії України та Української мови. Потім вирішила вийти на балкон і подивитися на зірки. Ніч була доволі тепла і зоряна. Я сіла на біле крісло-мішок і клацнула на вмикач поряд. Засвітився світильник в формі ведмедика.

Я посміхнулася і раптом подивилася на будинок навпроти. В одній із кімнат другого поверху горіло світло. Це ж та сама кімната, звідки на мене дивився Максим. Мимоволі згадався сьогоднішній поцілунок і я відчула знову ті самі відчуття, але стало якось сумно.

Дя нього це була просто гра. Це все, що відбувається - це просто гра. Йому сподобалося посварити мене з найкращим другом. Все, що було колись, так раптово повернулося. Але тепер мене не буде підтримувати Діма. Чи, може, буде? Я зайшла в інстаграм і помітила, що він мене заблокував. Якого...Схоже, що він справді образився. Максим сьогодні говорив про те, що чомусь Діма не може бути зі мною. Отже, він щось відчуває до мене, але я справді не помічала. Отже, він постійно мене ревнував. Але чому він не може бути зі мною? Він міг мені сказати про почуття, ми б, може, щось спробували. Щось тут не так... Але Максим про це знає, бо він про це і сказав. 

Мені раптово захотілося прямо зараз підти до нього і про все розпитати, але мене зупинила думка про те, що зараз ніч і я туди ніяк не потраплю. Та і його батьки не пустили б мене до нього. Чи, може, він живе зі своїм братом-бандитом? Я пішла спати і вже знала що завтра буду робити з цим всим. 

Я швидко прокинулася від мелодії будильника і почала одягатися. Я одягнула сірі спортивні штани і білу коротку футболку. Волосся я зібрала у високий хвіст. В мене воно ще досі було злегка підкручине. Завжди, коли я накручую його на плойку, то воно тримається десь пів дня, а от коли на бігуді, або ще на щось, то може протриматися до 4 днів. Я взяла сумочку і обула кросівки.

Спочатку на задньому дворі я вирішила зробити зарядку, а потім пробігти вулицею. Та в мене постійно було відчуття, ніби хтось на мене дивиться. Не знаю чому, але я одразу повернула голову і сфокусувала погляд на тому самому вікні, але, здається, там нікого не було. Я полегшено видихнула і попрямувала до хвіртки.