Глава 3

Через два дні я мусила йти на консультацію до екзамену. Я накрутила наніч волосся на бігуді, тому погано спала. І як тільки з таким розкладом прокидатися рано вранці, як це роблять дівчата з пінтереста? 

Спочатку я спустилася на кухню і поснідала. Сестри та Олега там не було. Може, відпочивають. Тому я вирішила бути тихіше та, помивши після себе посуд, пішла до себе в кімнату.

Я позіхнула і вийшла на балкон з дверей, що були між тумбою і гардеробом. Понягнувшись, я зрозуміла, що вигляд з нього падає на дім, де позавчора мені привидівся силует. Мимоволі згадалися позавчорашні побігайчики по місту та мій гіпер-точний удар в автобусі. 

Я тихенько засміялася та перевела погляд на територію біля того дому. Чекайте, тоді в басейні мені не здалося! Чомусь я була впевнена, що цей хлопець, що до стоїть спиною до мене біля гантель на мене позавчора дивився. Я голосно фиркнула. Ну нічого, тепер моя черга! Я просто нагло почала розглядати його постать, та ось він почав знімати футболку і я побачила його засмаглу шкіру та широкі плечі. 

Аж раптом...бац! Він повертається до мене. Я швидко присіла і почала навприсядки йти в кімнату, але щось пішло не так і я впала на спину і моя голова просунулась між балясинами і звисала з балкону. Я помітила, що він сміється, уявляєте? Козел! Смішно йому! Я швидко підхопилася(звичайно ж, не забулася при цьому вдаритися об балясину) і показала йому середній палець на одній руці! Це тобі за те що смієшся! І на другій - за те що  підглядав за мною в басейні.

З гордо піднятою головою я попрямувала в кімнату збиратися до коледжу. Я одягнула червону сукню в білий горошок, спідниця якого розліталася від чорного поясу. Волосся я звільнила від бігуді і причесала. Макіяж я зробила мінімальним. Мені завжди найбільше подобалися в моєму обличчі пухкі губи і довгі вії. Свій образ я доповнила цепочкою з метеликом і білою сумкою.

Оскільки часу залишилося більше двох годин, я вирішила подзвонити до Діми. Ми привіталися і я розказала про сьогоднішню ситуацію на балконі. Я надіялася, що він посміється з цього разом зі мною, але він спочатку мовчав майже хвилину.

—Алін, навіщо?—нарешті сказав Діма.—Навіщо ти підглядала за напівголим хлопцем?—вже голосніше повторив він.

—Це була помста.

—О так, помста офігенна вийшла, сама впала і ледве шию не звернула! І для цього ти таращилася на нього годину, серйозно?! Може тобі сподобалося на нього дивитися?

—Що? Ні! 

Хоча між тим я зауважила, що тіло в нього дійсно непогане і одразу ж похитала половою в боки. Боже, Аліно, про що ти думаєш?

—Може ви ще зустрічатися почнете?—роздратовано кинув Діма після хвилини мовчання.

—Та нізащо!—вже чесно відповіла. 

Серйозно, я краще на Марс з каструлею на голові полечу сидячи на вінику, ніж зустрічатися з тим збоченцем. Та я впіймала себе на думці, що я також така. Хоча ні, мені можна. Тут включається режим #яжедівчинаменіможнавсе.

—Алін, мене мама кличе, давай потім розкажеш як консультація пройшла.

—Добре, бувай.

Я спустилася сходами, тримаючись за перила однією рукою, а другою несла бежеві босоніжки на шпильках. 

—Привіт,—привіталася я з сестрою, коли зайшла в вітальню.

—Привіт. Це ти зібралася зачарувати всих своїх майбутніх однокурсників? Чи на заздрість всім дівчатам так гарно одягалася?—пожартувала Катя.

—І те, і те,—засміялася я.

—Алінкін, в мене є ідея,—в Каті аж засяяли і вона піднялася з сірого крісла-мішка.

—О ні,—я відступила назад,—тільки не кажи, що ти знову мене скинеш в басейн.

—Тобі ще майже дві години чекати до консультації, а в мене закінчилися тканинні маски, туш і ще багато чого. Давай зганяєм у магазин косметики, а Олег за Марком подивиться.

—Ну ідея непогана.

—Аліно, не слухай її, це на весь день,—насмішкувато мовив Олег, стоячи в проході на терасу і тримаючи рушник.—Водичка - вогонь. Аліно, дивись.

Олег раптом накутав рушник на голову поверх свого каштанового чубчика, як це роблять дівчата. Я від цього посміхнулася, бо це смішно виглядало. Потім він дістав телефон і, підійшовши до великого заокругленого дзеркала, почав перекривляти Катине "губи бантиком"(вона просто обожнює це робити) і ставати в різні пози. Я голосно засміялася.

—Ось як би виглядав мій день, якби я був Катею.

—Мені більше цікаво як би виглядав твій день, якби ти був у травматології,—буркнула Катя, ображено надуваючи губи.

Олег швидко підійшов і обійняв її ззаді, кладучи голову на її плече. Вона відразу ж задоволено усміхнулася і вкусила Олега за плече.

Все ж таки як вони мило виглядають. Хотілося б і мені, щоб хтось покохав мене так, як Олег Катю.

Після покупок в магазині ми з Катею склали все в багажник і заїхали ще в кафе неподалік від коледжу. Там ми з'їли гамбургери і запили те діло колою. Там же я заново підвела губи блиском. 

Нарешті ми під'їхали до масивної жовтої споруди в стилі бароко. Ми вийшли з машини Каті. Я подивилася по сторонах, сестра підійшла і поклала мені руки на плечі.

—Алінкін, все буде нормально. Це ще не екзамени.

—Та я не за це хвилююся...

Спогади зі школи раптово, наче струмом ударили мене і я постаралася заглушитиїх, зробивши вдих-видих.

—Все буде нормально,—Катя обняла мене і почала підштовхувати мене до входу.—Все, удачі тобі.

Я повільно пішла до коледжу. Всередині одразу біля входу в якісь кабінці сиділа жіночка років п'ятдесяти зі світлим каре.

—Добридень, ви куди?

—Доброго дня. Я на консультацію до екзамену, з дванадцятої групи.

—Добре, тоді зараз поверни наліво і прямо по коридору йди, не звертаючи. Там ти одразу побачиш багато дітей.

—Добре, дякую. Гарного дня,—я посміхнулася і попрямувала у вказане місце широким коридором.

Я вирішила, що як би страшно не було, мені зараз потрібно познайомитися хоч з кимось.

Я підійшла до дівчини з довгим чорним волоссям в футболкі і джинсах і попри страх привіталася. 

—Віта,—приязно мовила вона.