Пляж

Чан поспішає додому, бо знає, що на нього там чекають, завжди чекають, і ця думка теплим покривалом огортає його плечі. Хлопець забігає в пекарню де купує улюблені тістечка свого коханого, та не йде, а біжить, щоб з порога потрапити у рідні обійми, які зцілювали від усіх негараздів. Десь біля ніг хлопців, що тонули в ніжності один до одного крутиться три котики, які хочуть отримати свою порцію ласки.

- Я купив твоїх улюблених тістечок по дорозі, - тихо шепоче в згин шиї, а Мінхо сміється.

- Дякую, ти завжди знаєш, чого мені хочеться, - цілує легко, невагомо, і надзвичайно ніжно, але з низу лунає вимогливе "мяв", що змушує парубків розірвати свої обійми.

- СунДунДо, а в знаєте, що татко вам приніс? - він присідає до котів витягуючи з кишені невеличкі стіки з котячим кормом, та пригощає тваринок, які з муркотом з'їдають смаколики. Кріс підіймається і зустрічається поглядом з Мінхо, який іскриться крихкою ніжністю.

- Чому ти такий, Чанні? - бере його за руку та ніжно погладжує. Здається, Лі не може, не торкатися хлопця, бо йому завжди мало обіймів, поцілунків і тепла. Тому він постійно мерзне і кутається у теплий пухнастий светр навіть на початку літа.

- Який, коханий? - дивиться з цікавістю і очікуванням

- Ніжний, - залишає один поцілунок на шоці, - Турботливий, - і на іншій, - Уважний до мене, - і на вустах

- Бо, я кохаю тебе, - любляче всміхається, а в Мінхо всередині ламаються стіни, які колись, він сам збудував навколо себе. Кріс зміг їх розтопити своїми безмежними і всеохопними почуттями. Хочеться заплакати, але Лі стримується

- Ходімо на пляж, - прононує і дивиться на здивовано обличчя Бана

- Вже вечір, і там доволі холодно, все буде в порядку, якщо ми підемо? - обережно питає, і після впевненого кивка додає, - Часом ти мене дивуєш, але ходімо, якщо тобі хочеться.

І вони йдуть, тримаючись за руки по холодному піску. Розмовляють про все на світі, сміються і навіть граються з морськими хвилями Мінхо намагався від них тікати, але вода була швидшою, тож у висновку він опинився на спині Чана, весело хіхікаючи.

- Виходь за мене, - шепоче на вухо Крісу та відразу опиняється на землі, - Ти чого, коханий? - з занепокоєнням обходить брюнета, та намагається розгледіти його обличчя в напівтемряві. Та Кріс закриває його руками

- Ти серйозно, зараз? - голос глухий, але схвильований

- Так, я хочу провести з тобою залишок свого життя, щоб разом зістарітись. Вибач, що я не маю обручки...

- Це не важливо! - хлопець міцно обіймає Мінхо, - Я кохаю тебе більше за все у світі, і я хочу бути з тобою, просто неочікував, що ти запропонуєш, а обручки можемо вибрати разом, завтра або коли захочеш, - парубок щасливо сміється крізь сльози, які Лі зціловує з його щік, - Дякую, що ти зі мною

- Дякую, що показав мені що таке справжнє кохання, - в тон йому відповідає Хо, і сам починає плакати. Бо він вдячний за те, що Кріс колись, можливо, у минулому житті, знайшов його, і подарував тепло вічно холодному серцю. Хлопець впевнений, що їхня історія буде мати щасливий кінець.