Слово рокера

Вся п'ятниця минула в роботі. Я й думати перестала про своє побачення з Іллею. Та і чи є це побаченням? Напевно, що так. 

В суботу я прокинулася десь в 7 годині, що для мене неймовірно рано. Не могла довго спати, вся голова була в думках: що одягнути? яку зачіску зробити? чи нафарбуватися? чи щось з'їсти перед побаченням? Мама хоч і морально мене підтримувала, але так і не допомогла з більшістю питань. В її очах я в кожному вбранні, з кожною зачіскою виглядала прекрасно. Мами такі мами.

На останнє питання я точно мала відповідь, а на інші далеко ні. Завжди, коли знала, що прийдеться десь їсти, чи то на святі, чи в гостях, чи на "тусах" з одногрупниками - майже нічого не їла цілий день. Їжа, яку я споживаю ввечері на таких подіях, а це здебільшого щось жирне, падає в живіт величезним камнем. Уявіть, якщо ще до камня щось проковтнути. Я розірвуся.

Тож, я думала, як одягнутися. Були два стандартні варіанти: джинси або сукня. Ми планували сходити кудись на піцу (ура!), тому джинси будуть якраз? Чи ні? Навіть якщо буду довго думати над цим питанням, відповідь все одно не прийде. Чому б не написати Іллі?

"Привіт. Що ти будеш одягати? Хочу відповідати :D"

Відповідь не забарилася.

"Привіт, Іванко. Футболку і джинси :)"

Супер. Вже уявила Іллю в джинсах-бананах і облягаючій футболці. Картина дуже гарна. Тому одягаю свої широкі джинси і футболку, але не облягаючу, а вільну. Заправляю в джинси. З прикрас обираю сережки-цвяшки у вигляді метеликів і два колечка - одне у вигляді змійки, а інше з метеликом. Добре. З одягом "done", можна ставити галочку. Що робити із зачіскою? Волосся в мене до плечей, хвилясте. Непогано виглядяє, якщо розпустити, так тоді і залишу. Тільки візьму резинку в рюкзак, на випадок, якщо мені набридне ходити з такою зачіскою (а станеться це ой як скоро), або якщо волосся буде заважати. Що по макіяжу? Зараз такий період, що шкіра моя, слава Богу, в прекрасному вигляді. Тому тональний крем на обличчя наносити не буду. Та і роблю це я рідко, якщо чесно, не вмію фарбуватися. Зараз можна хіба синці під очима трошки замаскувати і, звичайно, підмалювати брови. Брови в мене не дуже густі, тому малюю їх на постійній основі, але (!) світлим олівчиком. Від природи вони зовсім не темні, тому хай такими і будуть, але з допомогою олівця трохи досконалішими. З помади обираю прозорий блиск. Очі взагалі не фарбую, тіней майже не видно, а вії ростуть донизу, тому туш нічим не допомагає, навіть ні трохи не підкручує. Але мені і так все подобається.

Ну, в принципі, я готова. Останні штрихи: запаковую в міні-рюкзак серветки, малий гребінець, дзеркальце і резинку. На останок пшихаю на себе мої улюблені парфуми Elizabeth Bennet. Зараз в інтернет-магазинах можна знайти багато серійних парфумів. Яка ж я була рада, коли напала на аромат Ліззі Беннет. Це додає такої впевненості, коли ти носиш на собі запах улюбленого персонажа. Крім цих парфумів, я ще маю аромат Геральта. Того самого Геральта із Рівії, відьмака. Тільки зараз більш романтичний настрій, тому обираю Ліззі. 

Елізабет Беннет - один з моїх улюблених персонажів світу Джейн Остін. Але на першому місті в мене - Енн Еліот із історичного роману "Переконання". Вона спокійна, не любить показувати емоції, полюбляє бути наодинці з собою. Я часто знаходжу її персонаж в собі. Але, на жаль, таких парфумів я ще не знайшла.

Так-так, я одна з тих дівчат, які обожнюють Джейн Остін. І мені так не подобається, коли в сучасних підліткових фільмах про "любов" показують, що головна героїня "не така, як всі", читає романи Джейн Остін, але при тому її поведінка повністю протилежна головній героїні будь-якого роману. Як на мене, це порочить ці твори. Вибачте, просто крик душі...

Можливо, я спішу засуджувати героїнь цих фільмів, бо люди, як-не-як, створіння різносторонні. Я сама люблю, як і Джейн Остін, так і серію "Відьмака". Досить різні речі.

Отож, пора б повернутися до нашого побачення. Ілля сказав, що заїде за мною о шостій вечора. Зрозуміло, що він знає, де я проживаю. Для мене це плюс, але уявіть, якби він виявився якимось маніяком і...ну ви зрозуміли. Просто хочу сказати, що мені пощастило, але бувають різні ситуації, тому, навіть якщо незнайомець здається мега добрим, все одно краще не довіряти йому і не вказувати, де ти проживаєш.

В 5:55 я виходила з дому і спускалася по сходах. Ілля вже чекав на мене, він спирався на автомобіль і схрестив руки на грудях. Це виглядало в точності, як в романтичних фільмах, коли хлопець чекав свою дівчину, далі вони цілувалися і йшли на побачення. В нас майже так само, тільки пропускаємо етап з поцілунком. Та і я подумала, хіба я не надто спішу з всім оцим? Мені цікаво дізнатися, що думає з цього приводу Ілля, які думки літають в його голові. 

Він був в точності одягнений, як я уявляла, тільки футболка була вільна з підкоченими рукавами. О, як же це свіжо виглядало. Також з плеча в нього висіла маленька чоловіча сумка. Я з умішкою підбігла до нього, перевіряючи по дорозі, чи все в рюкзаку на місці, зупинилася прямо перед ним. Він випрямив спину.

- Ну що, юна леді, - Ілля простягнув свою руку.

Я зробила реверанс, як це роблять дами в історичних книгах, ще дужче усміхнулася і поклала свою руку в його. У відповідь він її поцілував. О, мамо! Як це романтично.

- Неймовірно виглядаєш, - сказав напівпошепки Ілля і ніжно подарував свою усмішку.

- Можеш голосніше говорити, мій тато неревнивий, бити не буде, - ми разом розсміялися. - Дякую, - лагідно промовила я. - Ти теж неймовірний.

І хоча ми виглядали так звичайно і просто, як тільки це можна було зробити, в очах один одного ми були неймовірно прекрасними.

По дорозі до піцерії ми питали в одне одного про свої справи, про роботу. Я розповіла йому про свою і як я створюю обладинки. Ілля із захопленням все слухав, здавалося, що йому це дійсно цікаво. 

- А яку піцу ти любиш? - запитав хлопець.