6.2.

– Татку, а ти сьогодні ввечері прийдеш? – питає мене Дімка, коли ми разом снідаємо га кухні. 

– Синку, я не знаю. У мене зараз досить багато роботи, тому можливо не вийде. 

– Шкода, – Дімка сумно опускає очі. 

– Ну звісно шкода. Шкода що твій татко проміняв тебе на свою курву, – до кухні заходить Аліна з невдоволеним виглядом. 

– Аліно ти знову починаєш виясняти стосунки при дитині? – відчуваю як в мені закипає гнів. Бачу як Дімка переводить стривожений погляд з мене на Аліну й навпаки. 

– А що? Хай знає, який у нього татко кобель і зрадник. 

– Аліно, ти зараз дуже не права. Я люблю сина. І те що відбувається між мною і тобою до нього не має ніякого відношення, – я намагаюся погасити сварку у самому корені. 

– Справді? Я б так не сказала. Якщо ти підеш від нас, то твій син залишиться без батьком. На нього всі будуть показувати пальцем. Зацькують просто.

 – Не вигадуй дурниць. Тисячі шлюбів розпадаються щодня. Невже по твоєму всіх за це цькують? 

– Знаєш, а мій батько просто так це не залишить. Будь впевнений. Ти сильно пожалкуєш за те що так вчинив зі мною. Тато тебе по стіні розмаже, – каже Аліна й при цьому тикає у мене  вказівним пальцем.

Знову почалося. Аліна пустила в хід погрози. Чесне слово якби не її батько... 

З роздумів мене відриває дзвінок мобільного. Вирішую подивитися хто б це міг бути. Беру до рук смартфон. На екрані висвічується ім'я Руслан. Відповідаю на дзвінок. 

– Алло, Гліб. Терміново приїжджай до офісу. У нас проблеми, – кричить Руслан. 

– У чому справа? – не розумію. 

– Компанія Наворського відмовилася від наших бізнес – тренінгів. Через підняття оплати. 

– Дивно. Позавчора їх все влаштовувало. Що могло такого статися? 

– Гадки не маю. Та ти все одно повинен приїхати, – Руслан говорить з нотою хвилювання у голосі. Тому розумію, що у мене проблеми.

– Буду через годину, – кажу й необачно кладу телефон на кухонну стільницю.

 До кухні заходить няня Діми й мовчки забирає його, щоб відвести до школи. Малий на прощання махає мені рукою. Я швидко крокую, у свою кімнату й збираюся на роботу. 

  Коли приходжу до офісу там на мене вже чекають Руслан та Ліза. Вони схвильовані щось роздивляються у ноутбуці Лізи. 

– Доброго ранку, – звертаюся до них й тисну руку Руслану. 

– О, привіт. Ми тут з Лізою дивимося графік наших бізнес тренінгів. До речі ти знаєш чому Наворський відмовився від наших послуг? 

– Руслан уважно дивиться на мене. 

– Чому? 

– Бо наші славнозвісні конкуренти запропонували теж саме тільки по нижчій ціні, нарешті відповідає Руслан. 

– Не може бути. У них що є наша база? – цікавлюся з осторогою. 

– Навіть не знаю. Та думаю що саме так. 

– Але яким чином? 

– Скоріше за все у нас у компанії з'явився шпигун. Який зливає усю інформацію, – Руслан озирається по сторонах. 

– Отже, ми повинні його вислідити. Займись цим, а я спробую поговорити з Наворським. 

Може щось виясню, – киваю Руслану і йду до кабінету. Схоже хтось вирішив копати під мене. Розмова з Наворським не дала ніякого результату. 

Він вперто стоїть на своєму. Пропозиція "Айс Консалтинг" його повністю влаштовує. Пробую зв'язатися з самим "Айс Консалтинг", щоб дізнатися їхні пропозиції та умови. На перший погляд, все без підступу. Та тінь підозри у мене виникла. Цілий день проходить у роботі. Тільки під вечір згадую про Мілану. Ми не бачилися тиждень. І я відчуваю як мені її не вистачає. Хочу знову опинитися з нею наодинці. Відчути смак її губ та ніжність рук. Кожен вигин тіла. Треба її обов'язково набрати, бо моє віроломне тіло більше не витримає самотності.

Любі мої, якщо вам до вподоби історія Гліба та Мілани підписуйтесь на мою сторінку. Також не забуваємо про зірочки та відгуки. Це дуже важливо для автора.