4.2.

Гліб.
Сьогодні був напружений день. Останнім часом навалилося багато роботи. Наша фірма зазнала невеликої фінансової кризи. Тому ми працюємо навіть по суботах. Хоча це завжди був вихідний.
Розбераю теки з паперами й зіставляю дані.
Якщо чесно відчуваю сильну втому. Хочеться відпочити. Дивлюся на годинник. Дев'ята вечора. Посиджу ще годинку – дві. Скоро Аліна ляже спати й мені не доведеться вислуховувати її тупі істерики.
Єдине що мене зігріває це думки про сина. Він чудовий хлопчина. Добрий та розумний.
Я набираю на ноутбуці потрібну мені інформацію. Та мене відволікає звук дзвінка мобільного. 
Невже знову Аліна зі своїми тупими докорами? Чи мій партнер Руслан?
Беру смартфон до рук на екрані висвічується ім'я Мілани.
Відповідаю на дзвінок.
Голос у неї стривожений та якийсь приглушений, ніби вона плаче.
Розумію, що щось трапилося. Нутром відчуваю.
Вона просить її забрати. Негайно залишаю всі справи і їду за  Ланою.
Сідаю у автомобіль та їду за названою адресою.
Коли прибуваю на місце телефоную Лані. Одразу ж кидаюся до вбиральні де на мене здивовано витріщаються інші жінки.
Лана дивиться на мене заплаканими очима. Її макіяж розмився від сліз. Туш потекла.
Вона схожа на маленького пораненого звірка.
У мене всередині все калатає від обурення. Хто міг її так образити, щоб довести до такого стану?
– Лано, подивися, будь ласка на мене. Що сталося? Ти мені можеш пояснити? – беру обличчя жінки у долоні.
Вона мовчить і нічого не каже. Обіймаю її міцно й шепочу заспокійливі слова.
– Будь ласка, ходімо звідси. Я не хочу тут бути. Відвези мене додому, – тихо промовляє.
– Гаразд, але я хочу знати. Хто тебе образив?
– Це вже зараз не має значення. Просто ходімо звідси і все. Прошу!
– Давай допоможу. Візьмися за мою руку, – кажу Лані й раптом помічаю синці на її зап'ястях.
Це мені дуже не подобається і я злосно звертаюся до неї:
– Звідки це взялося, Лано? Тільки не кажи мені що це випадково.
– Ні не випадково. Один виродок постарався, – втомлено вимовляє Лана.
– Де він? Що чорт забирай взагалі відбувається? – кричу.
Чую голосний стук у двері.
Обертаюся й бачу як відкриваюся двері.
Туди завалюється п'яний амбал. Погляд у нього злий. Очі так і горять вогнем.
Він сунеться прямо на нас я трохи відступаю. 
Хлопець ледве доходить до Лани й мало не падає на землю. Але тримається. Козел.
– Ну привіт ще раз. Думала не знайду? Коза, – хлопець намагається схопити її за руку.
– Прибери свої брудні руки, – стаю перед Ланою й затуляє повністю собою.
– Ти ще хто такий? – не розуміє амбал.
– Той хто навчить тебе як правильно спілкуватися з жінками, – відповідаю крізь зуби й хапаю його за футболку.
– Гліб може краще не треба, – виривається у Лани.
– Чому? Якщо він не розуміє, що жінок потрібно поважати, то я йому розповім.
– Чуєш, це що погрози? – цікавиться хлопець. – То ходімо, вийдемо. Побачимо хто кого навчить, – регоче здоровань й штовхає мене.
– Ходімо. 
Ми виходимо на вулицю, вірніше на заднє подвір'я ресторану повністю освічене ліхтарями.
Тут усюди бруківка, тому якщо хтось з нас впаде буде боляче.
Не встигаю вийти як мій новий знайомий першим мене штовхає. Я ж розвертаюся й кулаком заїжжаю по пиці. Починається бійка, як у дешевих фільмах. 
Виявляється цей хлопець має тільки сили, щоб чіплятися до чужих подруг.
Як тільки  починаю його молотити кулаками він одразу ж здається. Чую крики інших людей які збіглися подивитися на це видовище. А також мигцем помічаю наречену, яка   ледве стоїть на ногах від шоку.
Тільки тоді розумію, що втратив контроль над власними емоціями.
Підіймаюся з землі, струшую пилюку і йду до Лани.
– Дякую тобі звісно за допомогу та своєю витівкою ви зіпсували весілля Римі. А вона моя подруга, – Мілана явно не вдоволена тим, що відбулося.
– Він чіплявся до тебе ще й мало не зґвалтував. Отримав по заслугам, – бурмочу собі під ніс.
– Він брат Рими. Тепер вона образиться на мене. Тим більше якщо виявиться що ти йому щось зламав...
Він напише на тебе заяву. Розумієш?
– І що? Ти напишеш зустрічну заяву. Про спробу зґвалтування.
– Але у мене не має доказів.
– Як не має? А синці на зап'ястях? – здивований простотою Лани.
– Синці до завтра зникнуть. А от побої ні, – роздратовано відповідає.
– Не хвилюйся, все буде добре. От побачиш, – запевняю жінку й дивлюся у сторону гостей та нареченої.
Вона прямує до нас під руку з нареченим.
– Лано, що сталося? Чому цей чоловік напав на Антона?
– Римо, все дуже складно пояснити. Але Гліб врятував мене.
– Що? До чого тут взагалі мій брат?
– Я поясню краще, – кладу руку на Мілану, щоб вона помовчала. – Ваш брат, чіплявся до моєї дівчини. А потім намагався зґвалтувати. По вашому я повинен пропустити це крізь пальці? – намагаюся втримати спокій.
Рима здивовано дивиться на мене. Лана стоїть з відкритим ротом й не може вимовити ні слова.
Я ж без церемоній беру Лану за руку й веду за собою у авто.