Глава 1

- Я не навиджу тебе - гидко випльовую ці слова і просто покидаю маленьку кімнату , у якій кілька хвилин тому мій хлопець зрадив мені з моєю ж подругою . Я проклинаю не тільки його , але і цей день , адже саме сьогодні мені день народження . Зараз в нас мала бути   романтична вечеря , на яку мене запросив сам Андрій , а вийшло так , що я просто вилітаю  з його квартири прямо на дорогу , де вже потім помічаю машину , яка на великій швидкості мчить прямо на мене .........

Як же болить голова . Провільно відкриваю очі і мене одразу  помічаю все навкруги біле , мабуть я в лікарні, але як я тут опинилась …. Двері різко відкриваються і в кімнату заходить чоловік в булому халаті .

-Прокинулась значить – не знаю чи запитує чи ставить перед фактом – Як ти себе почуваєш ?

- Добре  - вимовляю  нне впізнаю свій голос .

- Цікаво . як тии можеш добре почуватись з поламатими ребрами, ногою і струсом мозку .

- Що ? – запитую в нього , адже ще не зовсім розумію те , що зараз відбувається.

- Ох , не повезло тобі дитинко , і як ти так тільки змогла впасти ? -  дивиться на мне пильним поглядом і чекає , що я йому відповім

- я не ..- не вспіваю йому відповісти , як дрері в палату відчиняються і заходить вичокий чорнявий чоловік у костюмі і просто перебиває мене

- Моя знайома дуже не аккуратна – насмішкувто говорить при цьому навіть не дивиться в мою сторону , а я дивуються тому , адже наскільки я памятаю ми навіть знайомі не були .

 - Мені здається що навіть не акуратна людина не зможе так як акуратно поводитися з власним тілом - насмішкувато говорить лікар

- А мені здається, що це вже не ваша справа  - нагло відповідаю йому той самий чорнявий чоловік ім'я якого я навіть не знаю

- Попрошу вас організувати виписку моїй знайомій  - відповідає і розвалюється на кріслі , яке стоїть біля мого ліжка 

 - В її стні заборонені будь- які перевезення - строго відповідає лікарю.

- Я сам знаю ,що їй заборонено , а що ні - злісно відповідає і при цьому сіж бровами у нього утворюється складка .- Мені здається ми  з вами про все вже домовились? 

- Так , але... -  зараз лікарю виглядає дуже розгублено 

- Ніяких але , чи ви хочете  без роботи залишитись -  цей чоловік навіть не намагається приховати своє невдовалення , але мене турбує дещо інше . Чому він хоче забрати мене , адже лікарь заборонив ?Можливо ми і справді були знайомі , що він хоче забрати мене до себе додому 

- Добре тоді піду принесу вам все необхідне - говорить лікар і все таке виходить з кімнати , а мені стає страшно, адже я сам на сам залишаються з незнайомим дорослим чоловіком .Уважно дивлюся на нього і намагаюсь зрозуміти де з яких обставин ми познайомилися І взагалі чи пам'ятаю його

- Чого дивишся? -  грубо запитує він

- Я  просто  - хочу щось пояснити , але він знову мене перебиває

- Що ти просто .Швидко кажи хто ти і чому чому кинулась під мою машину ? - старого запитує він і піднімається тим самим демонструючи , що зараз я абсолютно не можу нічого зробити

- Я не кидалась вам під колоса , це вийшло випадково - звісно кричу на нього

- Та яке випадково, ти як тільки побачила мій автомобіль одразу кинулась в мій бік - він виглядає дуже розлючено 

- Та я не кидалась вампід вашу машину,  це вийшло випадково - відповідаю йому і трохи піднімаюсь, але біль у ребрах дає про себе знати ,тому повертаються назад у своє або переднє положення

- Та що значить випадково ? швидко кажи на кого ти працюєш - він скрикнув так , що я аж під стрибнула на тому ліжку

- Та ні на кого я не працюю тебе - відповідаю і уважно стежу за його реакцією

- На Максимов так ? -  питає і  підходить трохи ближче  до мого ліжка , наближається до мого обличчя

- Який ще Максимов , я ніякого Максимова незнаю -  намагаюсь заперечити йому , але його рука швидко хватає мене за шию і починає міцно тримати

- Відпусти - кричу йому щосил , але він стискає ще сильніше і я починаюсь задихатись , а потім просто темнота .....