Жага помсти

— Тобто Ви? — слідчий дивився на нього як на божевільного.

— Що не зрозуміло? Я все чітко сказав. Я, Аскольд Кричевський, викрав одинадцять дітей.

— Як Ви це зробили?

— Не знаю.

— А куди поділи їх?

— Поняття не маю.

— Як чудово, тоді, можливо, назвете мотив? — слідчий відверто насміхався, подумуючи викликати людей в білих халатах.

— Помста.

— Все цікавіше й цікавіше.

— Сім років тому Гнат Кононенко, мій одногрупник і колишній найкращий друг, вкрав мою ідею для курсової роботи. Успішно захистився й отримав найвищий бал у групі. Я не зміг йому пробачити. Тому, використав вище згаданий додаток, підібрав собі жертв й викрав їх. 

— Щось я не розумію, яка з того біда так званому Гнату?

— Я збирався «повісити» це на нього і засадити до кінця життя.

— Нічогенько так. І чому ж не зробили це?

— Бо… заснув і більше не прокидався. Донедавна.

Слідчий мовчки підвівся і налив Аскольдові склянку води.

— Випийте. Заспокойтеся. А я зараз повернуся і ми продовжимо, — чоловік вирішив не зволікати з викликом спеціалістів. Цей бідолаха явно був не при собі.

* * *

За кілька днів у тому ж кабінеті слідчого сидів психіатр Всеволод Матвійович. В його очах плюскотілася своєрідна мікстура з захвату й відрази.

— Вперше стикаюся з подібним випадком роздвоєння особистості. Це просто фантастика! Я наукову роботу напишу про Вашого Аскольда.

— Давайте ближче до справи.

— Все, що він сказав — правда. Довелося провести кілька сеансів, щоб з’ясувати деталі. Цей чоловік дійсно викрав і вбив тих дітей. До того ж у різний спосіб. Когось задушив мотузкою чи подушкою, комусь перерізав горло, а кому вени, і просто дочекався, поки нещасне дитя від знекровлення помре. Це жах просто! Він під гіпнозом з непідробним захватом описував подробиці, а коли прокидався — нічого не знав і не пам’ятав.

— І все це дійсно лише заради того, щоб одногрупника підставити?

— Можна й так сказати. У ньому живе дві людини. І одна з них — зла й жорстока. Ця особистість прокидається лише тоді, коли основній завдають кривди. Вона завжди має одну ціль — помститися і вимістити свою злобу на невинних. Йому особливе задоволення приносить поєднання цих двох речей. Я покопався в його дитячих спогадах. Виявляється, до випадку з дітьми, зла особистість прокидалася всього двічі. Не вдаватимуся в подробиці, але тоді він був ще зовсім дитиною, тому постраждали лише тварини.

— Мушу зізнатися, це не тільки на вашій практиці перший випадок. Я теж з подібними не стикався.

Слідчий був блідий, мов стіна. Чоловіку всяке доводилося бачити за роки служби. Але навіть його загартований характер дав тріщину від цієї історії.

— До речі, він до тої програми додав кілька цікавих опцій, про які, ясна річ, користувачі не знали: підбір дітей не старших одинадцяти років з одного конкретного населеного пункту, з геолокаціями якомога ближче одне до одного, самознищення додатка за п’ять годин після того, як буде створено одинадцятий колаж, і вибір саме тих користувачів для нього, сума цифр у даті народження яких… одинадцять, бо жертви мали бути саме на останньому.

— Та що такого в цьому числі?

— Гнат якось по секрету сказав Аскольдові, що одинадцять — його щасливе число.

— Тобто це, як і заєць, клятий символізм?

— Точно!

— Але чому він не зупинився, коли побачив фото сестри?

— Бо йому було все одно. Ця особистість не здатна на любов і співчуття. Лише на ненависть і жагу помсти.

— Та він тварина якась, а не людина!

— Так. Але водночас він — геній.

— Всеволоде Матвійовичу, ви мене лякаєте.

— Чому ж? Я щиру правду кажу. Таке вигадати й провернути не кожен зможе. До того ж не лишивши жодного сліду, жодної зачіпки…

— Шикарно! Не знав, що маніяків слід геніями називати. Аби моя воля, я б цю наволоч на шматки розірвав. В мене й самого донечка восьмирічна. Як уявлю, що таке з нею може статися… — слідчий одним махом осушив склянку води.

— Звісно Ви праві, але не забувайте, що основна особистість Аскольда геть не така. Він взявся розслідувати справу і, коли знайшов вбивцю, здав його, не зважаючи на те, що це — він сам. Хоча Кричевський не усвідомлює, що не лише викрав, а й убив їх.

— Вік живи — вік дивуйся. Ми взагалі схилялися до того, що діяла не одна людина. До слова, а як він здогадався, якщо нічого не знає про роздвоєння особистості?

— Дуже просто. Аскольд розуміє логіку вбивці, як свою. І знаєте, не можу сказати, що це просто гра слів. Він ще на початку розслідування відчув слід маніяка на підсвідомому рівні. Відкриття прихованої в датах одинадцятки лише остаточно підтвердило здогадку. Останнім поштовхом стала інформація про додаток від Тані.

— Я б подумав, що це сам Гнат, або ж хтось, кому він продав програму.