ГЛАВА 32. ПРОТОКОЛ В

Повідомлення все ще світилася на екрані телефону, хоча минуло вже кілька секунд.

«Тепер вам потрібно вирішити, кому з вас доведеться зникнути».

У старому гаражі батька Софії панувала така тиша, що було чути, як десь під стелею повільно цокає механізм старого настінного годинника. Його стрілки давно зупинилися, але час від часу метал усередині все одно видавав короткий сухий звук, ніби сам гараж не хотів остаточно змиритися з тим, що його господар давно не повертався.

Софія ще кілька секунд дивилася на телефон, а потім заблокувала екран.

— Ні, — сказала вона.

Макс, який стояв поруч із нею, повернув голову.

— Що саме «ні»?

— Ми нікуди не зникатимемо.

Даня, що сидів на старому дерев’яному ящику, відразу підняв руку.

— Підтримую.

Аня повернулася до нього.

— Ти взагалі розумієш, про що йдеться?

— Ні, — чесно відповів Даня. — Але мені сподобалася перша частина плану.

Ліза ледь помітно усміхнулася, а Роман навіть не підняв очей від ноутбука. Лише Кирило залишався абсолютно серйозним. Він дивився на чорний екран телефону Софії так, ніби вже знав, що саме стоїть за цими словами.

— Ви не розумієте, — тихо сказав він.

Софія перевела на нього погляд.

— Тоді поясни.

Кирило повільно видихнув і сперся руками на край старого робочого столу.

— «Протокол В» — це не погроза.

Макс насупився.

— А що?

— Процедура.

Це слово зависло між ними.

— Яка процедура? — запитав Макс.

Кирило подивився спочатку на нього, потім на Софію.

— Процедура, яку вони запускають тоді, коли експеримент виходить із-під контролю.

Софія відчула, як усередині знову піднімається холод.

— Що означає «виходить із-під контролю»?

— Коли двоє учасників починають впливати один на одного сильніше, ніж передбачала модель.

Макс кілька секунд мовчав, а потім недовірливо всміхнувся.

— Тобто вони реально мали інструкцію на випадок, якщо двоє людей закохаються?

Кирило не усміхнувся.

— Саме так.

Даня повільно похитав головою.

— Це найгірше побачення в історії людства.

Цього разу навіть Кирило ледь помітно усміхнувся.

Але Софії було не до жартів.

Вона повернулася до Романа.

— Покажи все, що є про протокол.

Роман кивнув і розгорнув на екрані кілька старих документів. Сторінки одна за одною відкривалися в окремих вікнах, більшість із них була пошкоджена або мала відсутні фрагменти тексту. Проте загальна структура програми поступово ставала зрозумілою.

Протокол А — спостереження.

Протокол Б — втручання.

А третій пункт був позначений червоним кольором.

ПРОТОКОЛ В — РОЗ'ЄДНАННЯ.

Софія прочитала слово двічі.

— Роз'єднання кого?

Кирило відповів не одразу.

— Двох учасників, якщо їхній зв'язок стає сильнішим за прогноз.

Макс нахилився до екрана.

— І що вони робили?

— Залежало від рівня загрози.

— Загрози? — Софія гірко усміхнулася. — Ми для них загроза?

— Не ви, — сказав Кирило. — Ваш вибір.

Роман відкрив наступний файл. Там була таблиця з сотнями комбінацій учасників, показниками сумісності, психологічними коефіцієнтами та короткими примітками.

— Вони рахували все, — тихо сказав він. — Поведінку, реакції, рівень довіри, конфліктність, прив’язаність. Навіть те, наскільки швидко люди починають шукати одне одного після розлуки.

Софія провела пальцем по екрану.

— А ось це що?

Роман збільшив рядок.

S-17 / M-19 — 94,7%.

Усі замовкли.

Софія повільно підняла очі на Макса.

— Дев'яносто чотири цілих сім.

Макс кивнув.

— Я почув.

— Я просто уточнила.

— Я просто підтвердив.

Попри напругу, куточки її губ здригнулися.

— Ти неможливий.

— Але статистично сумісний.

Кирило подивився на них.