Я закінчила одинадцятий клас, але завжди ненавиділа своїх однокласників. Я просто проживала кожен день і чекала на закінчення школи. На випускному мене не було — я просто ненавиджу це все. Знаю про багатьох людей більше, ніж їхні батьки: я бачила їх злими та незадоволеними, і весь цей негатив вони виміщали на мені.
Усе почалося в п'ятому класі. Я прийшла до школи першого вересня, і спочатку все було добре. А потім поступово мене почали цькувати через зайву вагу. Ніколи не могла зрозуміти, чому люди такі ниці. Я чула за спиною шепіт: «Яка ж вона жирна». Так, у мене була зайва вага, але вона була ледь помітною. Я гарно вдягалася та вміла це приховувати. Поза школою я активно займалася спортом, хоча в школі не ходила на фізкультуру. Мене всі ненавиділи й кричали на мене за кожну помилку.
Згодом я схудла. Зробила все, що було в моїх силах, але прізвисько «жирна» так і не відчепилося. Було боляче це чути, ці слова відклалися в моєму серці, ніби хтось штрикнув голкою. Зараз мені 19 років, мене звати Ніка, і я вступила до університету на кухаря.
А тепер — приємного читання. Книга не дуже довга, але я стараюся.
Незнаю навіщо я це писала але можливо буде сенс😅