3.

До переговорної кімнати увійшов Вадим Сергійович. Його кроки були впевненими й тихими, але сама його присутність миттєво заповнила простір, змусивши менеджерку з підбору персоналу випрямити спину та відірватися від паперів.

— Ірино, хто це був? — запитав він рівним, але вимогливим тоном, зупинившись біля столу.

Ірина мило усміхнулася, поправляючи ідеально вкладене волосся.

— Це кандидатка на вакансію перекладача, — відповіла вона м'яко, але по-діловому. — Як ти знаєш, з понеділка наша Ольга Вікторівна йде в декретну відпустку, тож ми зараз активно шукаємо їй заміну. Потрібна людина, яка зможе одразу вести переговори з партнерами.

Вадим злегка нахмурився, обдумуючи почуте, і його темні очі звузилися.

— І як тобі ця кандидатка? — поцікавився він, дивлячись на зачинені двері, за якими щойно зникла Яна.

— Непогано, — знизала плечима Ірина, роблячи вигляд, що її це питання не надто хвилює. — Дівчина розумна, блискуче знає мови, але... я думаю, вона нам не підходить. У неї зовсім немає досвіду роботи. Для наших масштабів потрібен хтось більш підготовлений.

— Я так не думаю, — різко обірвав її Вадим, і в його голосі пролунали холодні нотки, які не терпіли жодних заперечень. — Подзвониш їй, запросиш на роботу і занесеш мені її резюме. Сьогодні ж.

На мить обличчя Ірини змінилося: ідеальна професійна усмішка здригнулася, а в кутиках губ майнуло роздратування. Вона зовсім не очікувала такого швидкого й безапеляційного рішення щодо дівчини без досвіду. Проте жінка була достатньо хитрою, тому вирішила не сперечатися з босом, особливо коли він віддавав прямі накази.

Замість цього вона змінила тактику. Ірина плавно обійшла стіл, наблизилася до Вадима впритул і обережно, по-власницьки, поклала свої доглянуті руки на його широкі груди. Вона підвела голову, зазираючи йому просто в очі. Її погляд миттєво трансформувався: тепер у ньому читалися грайливість, ніжність, відверте захоплення та ледь помітні нотки палкої пристрасті.

— Вадиме... — промуркотіла вона низьким, грудним голосом, ледь погладжуючи пальцями лацкани його бездоганного піджака. — Може, ми сьогодні ввечері повечеряємо разом? Розслабимося...

Але її чари цього разу не подіяли. Вадим Сергійович залишився абсолютно відстороненим. Він спокійно, але дуже твердо перехопив її тонкі зап'ястя, прибираючи руки Ірини зі своїх грудей, і зробив крок назад, встановлюючи чітку дистанцію.

— Сьогодні не вийде, — сухо відрізав він, поправляючи піджак. — У мене багато справ.

Не чекаючи на її відповідь і навіть не глянувши на розчароване обличчя жінки, він розвернувся і швидким, рішучим кроком вийшов з кабінету.

Щойно важкі двері зачинилися, ідеальна посмішка зникла. Її руки безсило опустилися вздовж тулуба, а тонкі пальці з ідеальним манікюром так міцно стиснулися в кулаки, що нігті боляче вп'ялися в долоні. Гаряча хвиля гніву та пекучої образи підкотила до горла.

Вона різко розвернулася до столу. Усе її тіло ледь помітно тремтіло від приниження. Як він міг так холодно її відштовхнути? Та ще й після того, як виявив таку незрозумілу цікавість до якогось дівчиська!

Ірина спересердя схопила зі столу чорну теку з анкетами й з силою жбурнула її на сусіднє крісло. Кілька аркушів вислизнули й розлетілися по килиму. Вона важко дихала, намагаючись опанувати себе, але її очі метали блискавки.

— Запросити на роботу... — злостиво просичала вона крізь зціплені зуби, втупившись у порожнє місце на столі, де щойно лежало резюме Яни.

— Побачимо, люба, як довго ти тут протримаєшся.

Рвучко підійшовши до панорамного вікна, Ірина схрестила руки на грудях. Вона дивилася на метушню міста внизу, але її думки вже гарячково працювали над тим, як саме вона зробить життя нової перекладачки в компанії абсолютно нестерпним.