Розділ 29

Розділ 29

Артем сидів за пластиковим столиком біля сільського бару і задумливо потягував дешеве пиво зі скляної пляшки. Навколо було поки що порожньо, всі люди, які прийшли на святкування Дня села, зараз перебували біля клубу. Напевно, там вже почалася дегустація кулінарних витворів місцевих господинь та шашликів, які смажили вусаті дядьки у парку. Зате ввечері тут не буде де яблуку впасти, враховуючи, що сьогодні очікуються ще й танці з живою музикою. Вечір, на який він мав інші плани, очевидно, буде не таким радісним, як би хотілося.

Хлопець важко зітхнув і знову ковтнув гіркуватого пива. Сьогодні Ірка його грубо відшила. За попередніх спроб з нею поговорити вона хоча б намагалася бути ввічливою, але нинішня ситуація залишалася надто плачевною. Артем до останнього не вірив, що дівчина знайшла йому заміну. Бабуся переконувала його, що вона покинула місто, перебралася до баби Шури і тепер сидить страждає, побиваючись за старим коханням. Як би не так. Іра Голуб, яка завжди слухала його з відкритим ротом, знайшла якогось молодика, протягом тижня походжала з ним по Гайовому, а тепер ще й відкрито, при світлі дня, цілувалася з цим типом. Від думки про це Артема аж занудило. Немов якесь знущання на додачу до всіх його негараздів. Коли він покинув Ірку, бабуся так розізлилася, неначе готова була спопелити онука. Вона забрала у нього ключі від дідової машини, замкнула в гаражі мопед і припинила видавати гроші. Нова дівчина Оля, заради якої все і затіялося, була гарною, стильною, але надто вимогливою. Без підтримки баби Ніни Артем просто не потягнув її фінансово. Щоб підзаробити, хлопець намагався схалтурити на роботі, але був викритий. Оля пішла до іншого, а він пішов з посади.

І що ж тепер? Зручна, комфортна Іра, яка захоплювалася ним, переключилася на когось іншого. І кого? А невідомо. Ніхто не знав цього парубка. Виглядав він так, нібито з рингу недавно зійшов. Один шрам на лобі чого вартував. Байку про те, як цей Вадим управився з Кабаном та Боксером, Артем вже чув. Одним словом, дивний тип. Хоча дівчатам, такі, напевно, подобаються. І куди баба Шура дивиться? Хіба не помічає, з ким онука зв’язалася?

Роздуми хлопця перервав якийсь глузливий смішок неподалік. Він підвів очі і побачив, як навпроти всідається Сашко Мусієнко — друг Іри, вірніше, колишній друг. Вона припинила з ним близько спілкуватися тоді, коли той ледь не побив Артема.

— Що, блондинчику, сидиш страждаєш? — гигикнув Сашко. — Туга накрила?

— Тобі ще що від мене потрібно? — звів одну брову Ірин колишній. — Іди собі, куди йшов.

— Ти з усіма так розмовляєш? Попустися, пацан, — Мусієнко поклав лікті на стола і наблизив до Артема своє кругловиде лице. — Чи Ірка Голубка послала далеко і надовго? Ги-ги.

— Не бачу нічого смішного, — буркнув Артем. — І це не твоя справа.

Сашко відкинувся на спинку стільця і ще більше розсміявся.

— А от і моя. Мені Ірка давно подобалася, ще до того, як ти на мою голову звалився. Але тепер ми обоє зосталися ні з чим. І все через якогось прийшлого чудія.

— І що ти пропонуєш? — примружився Артем. — У тебе є якісь гідні уваги пропозиції?

— Оце вже по нашому! — співрозмовник задоволено поплескав у долоні. — Тут кумекати треба. Ну зберемося ми, натовчемо йому пику. Але ж Ірка… вона нам цього не пробачить. На мене до сих пір дметься через тебе. Тут треба діяти інакше, більш… як це називається… о, тонко!

— Пусті балачки! Що ми можемо зробити?

— Треба, щоб Ірка сама зненавиділа того Вадима. Тут потрібне жіноче втручання.

— Це як? — зацікавився Артем. — З цього моменту, будь ласка, докладніше.

— А так… Знаходимо якусь дівку, нехай вона підкатить до нашого клієнта. Ірка приревнує, зніме рожеві окуляри, посвариться з ним і … все. Вуаля, справа зроблена.

— А в цьому щось є. Але не здається тобі, що тут попахує якимись дівчачими інтригами?

Сашко знову загиготів, а потім безцеремонно тицьнув кулаком Артема в плече.

— Блондинчику, у нашій справі всі засоби згодяться. Не можеш силою, поворуши звивинами. Чи в тебе вже мозок відсох? Нам треба прибрати конкурента. Але, чур, потім ми з тобою на рівних! Кого Голубка обере, той і… Ну та що тобі говорити?

Артем іронічно посміхнувся. Сашко ніколи не славився розумом. Але пиво вдарило в голову, і хлопець поблажливо махнув рукою:

— Ех, будь що буде. Все одно втрачати нічого. Я в справі. Але де ми знайдемо актрису для цієї ролі?

Сашко хитро посміхнувся:

— Є варіанти? Тільки не кажи, що ти думаєш про ту саму кралю, що і я!

Його новоспечений спільник гучно клацнув пальцями:

— Катька! Катюха Плюшка!

— А ти петраєш. У саме яблучко! Ходімо до неї.

Згадана дівчина віднедавна працювала продавчинею у місцевому магазині, і слава про неї у Гайовому йшла не дуже хороша. Катя трохи повідмовлялася для годиться, але потім почала набивати собі ціну. Врешті-решт вона погодилася на авантюру за тисячу гривень. Сашко задоволено потирав руки, а Артем скептично кривився, бо й так був на фінансовій мілині, а тепер потрібно було викласти п’ятсот гривень на вельми сумнівну справу.

***