Розділ 21 Поговоримо про слабкість?

— Ти як? — Теодор міцно тримає руку Асторії  у своїй. Зараз йому ніхто так не потрібен як та без якої важко не те, що жити, а дихати. І нехай дівчина не відповість взаємністю, нехай зараз прожене, бо віддано кохає Мелфоя, але він не відступиться.

— Мені вже краще. — слизеринка намагається піднятися. Спочатку ставить на підлогу ноги, а вже потім спираючись рукою за бильце ліжка намагається встати. 

— Чому ти пішла з ним? Драко зробив тобі боляче. Невже пробачила? — Нот розуміє, що якщо Асторія зараз побіжить за Мелфоєм, то він назавжди втратить свій шанс. 

— Теодоре, не змушуй мене повторювати. Я неодноразово тобі казала, що ми з тобою не можемо бути разом. Ти все ще сподіваєшся? Не муч, будь ласка, Дафну. Я не дам тобі зруйнувати життя моєї сестри. Вона не винна, що тебе кохає. Чому всі чоловіки думають, що серце дівчини це іграшка. Ми не живі ляльки у вашому театрі. — дівчина намагається доступною мовою донести хлопцеві те, що їхні шляхи ніколи не перетнуться. Вона вже віддала своє серце. А скоро пожертвує й життям. Більше слизеринка не боїться ні проклять, ні чар, ні Темного Лорда. Єдине, що може її вбити це кохання, заручницею якого вона стала. 

— Твоя сестра не дурепа. Думаю вона все знає. Але вона настільки хоче прибрати мене до рук, що навіть не зважає на  мої почуття до тебе. Хіба це справедливо. Я раб твоєї любові, Асторіє. Дафна третя зайва. Вона стоїть між нами як і Мелфой, бо щоб не зробив ти невпинно молишся на нього. — слизеринцю не в силах бути від Асторії водночас близько й далеко. Хочеться назвати її коханою, хочеться вмерти за неї, хочеться зробити цю дитину своєю. Він збожеволів від кохання. Він тим коханням марить. Він ним живе. 

— Мовчи. В тебе вселилося казна-що. — Асторія рішуче збирається піти. Він не зможе її втримати. Не застосовуватиме силу. 

— Не йди. Я благаю. — Теодор притискає дівчину до стіни. Він більше не слухає голос розуму. Його руки живуть своїм життям. 

— Ти будеш моєю! — Нот намагається поцілувати Асторію. Йому більше не важливо, що вона скаже, що зробить. 

— Перестань, Теодоре. — Мелфой пручається. Вона ніколи не буде мстити у такий спосіб Драко. Вона ніколи не прирече Дафну на страждання. Вона ніколи не зрадить своє кохання. 

— Я нічого не можу вдіяти. — хлопець починає рвати на дівчині сукню. Він збожеволів. Перед очима лише бажання зробити її своєю. 

— Що тут відбувається? — Дафна прийшла невчасно. Зіпсувала хлопцеві те до чого він так ретельно готувався. Слизеринка лише вдає, що нічого не знає. Насправді вона прорахувала кожен крок, який ладен зробити Нот, бо вмирає від кохання. І чого всі носяться з тими почуттями? Чого так пристрасно бажають себе вбити? Кохання, що тепер знаряддя вбивства? 

— Це не те, що ти думаєш, сестро! — Асторія дає ляпаса Теодору. Якщо на Драко не піднялася рука, то Нот отримав по заслузі.

— Дафно, я тебе не кохаю. Моє серце б'ється для Асторії .Так завжди було. Я тебе використав. —Нот починає сміятися. Він точно несповна розуму. Кохання зробило його безпорадним рабом. 

— Я все це знаю. Я не дурна й не сліпа. Я всього лише закохана, тому давай вдамо, що нічого не було. — Дафна намагається зберігати душевну рівновагу. Зараз звичайно хочеться пустити  в хід свої кулаки, але вона пообіцяла собі, що не на шкодить Асторії. Нехай вона причина такої поведінки Теодора, але Гріграс не при носитиме сестру на вівтар як ту жертву. 

— Як ти можеш? Всі ви однакові. Навіть не думай, що я тобі пробачу. Відтепер я тебе не знаю.— Асторія розвертається спиною й просто хоче зникнути. 

— Роби, що хочеш, але я тебе кохаю. — Теодор падає перед нею навколішки, обіймає її за ноги, притуляється головою до живота. То міг бути його малюк. Але тепер ця дитина становить загрозу, тому Нотт неодмінно придумає як її вбити. 

— Твоє кохання мені непотрібне. — дівчина жорстоко відпихає хлопця, переступає через нього своїми ногами й просто йде. Без вибачень, без пояснень, без обіцянок.

— Вона ніколи не належатиме тобі. Ти такий жалюгідний. — білява більше нічого не бажає чути. Сьогодні її кохання вмерло. 

— Ти думав, що я слабка? —Дафна не чекаючи, що Теодор підніметься наступає на його серце своїм підбором, єхидно посміхається, а потім зникає вслід за сестрою, бо сильні люди не люблять свідків своєї слабкості. 

***

 — Нарешті ми вдома. — Дафна знімає свої туфлі та футболить їх під диван. Була б її воля, то встромила би ті підбори Нотту прямісінько в серце, щоб наскрізь пробили груди. І от чого це кохання так обпікає зсередини? Чому не дає вільно дихати? 

— Сестро, що він тобі сказав? — Асторія прекрасно розуміє, що наговорив Теодор, але вона повинна знати подробиці, щоб покінчити з усім раз і назавжди. 

— Розводив лірику про своє кохання до тебе. Але я не вірю жодному його слову, бо ці чоловіки самі не знають чого хочуть. От візьмемо твого любого Мелфоя. Він так нив про любов, співав тут серенади під вікнами, а спати влігся з тою поганкою Паркінсон. І не треба тут мені його виправдовувати. В моїх очах він впав нижче за Сама Знаєш Кого. — дівчина почувається розбитою. Їй просто хотілося нормальну адекватну людину поряд, але часи настали такі, що немає з кого вибрати. Як не закоханий в Асторію, то таємно шаленіє від Поттера, відкрито не визнаючи нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Але Грінграс останніх не засуджує, бо серцю не накажеш.

— Я не хочу це обговорювати. — Асторія фиркає. Її дістали ці розмови про Драко. Чому вона кожному має пояснювати його вчинки? Чому має виправдовуватися за своє кохання? 

— Ви так швидко повернулися? — Герміона ставить на стіл глечик з полиновою настоянкою, бо кажуть, що вона корисна для вагітних. 

— Що це за сморід? -— Дафна затискає носа пальцями. 

— Герміоно, знову ставиш на собі експерименти?— Асторія відходить подалі, бо її починає нудити. 

— Це ідея вашої мами. — Ґрейнджер нахиляється, щоб вловити запах. І справді дуже різкий. Може вона щось наплутала?