Розділ 19 Я не хочу цієї дитини

— Вона, що знову ходила на кладовище? Медом там їй намащено? — Флер не приховує свого роздратування. Її ця депресивна Герміона вже замучила. І чого свекруха не відправить цю хвору у лікарню Святого Мунго? 

— Флер, припни язика. Подивилася б я на тебе, коли не дай Боже в могилі замість Рона лежав Білл. —— Джині так і хочеться  дати чимось важким  цій тупій блондинці по голові. 

— Може, вже припиниш чіплятися до Герміони. Ти навіть не можеш собі уявити, що відчуває людина, коли втрачає близьких і рідних серцю людей. — Гаррі повністю підтримує Джині. Дружина Біла перейшла всі дозволені межі. І дійсно вміє тільки патякати, бо батьки не навчили співчувати.  Але вона більше не хоче, ніж не вміє. Не вважає за потрібне. Це ж не у неї горе. Що їй до тієї бідної вагітної Герміони, яка тепер не знає як бути. 

—Флер, ти мені неабияк осточортіла. Минуло лише сорок днів як мого сина поховали, а ти вже хочеш, щоб всі начепили на обличчя усмішку й впадали навколо тебе. Дівчино, так як раніше ніколи не буде. І якщо Герміона захоче поїхати, то вона не питатиме в тебе дозволу. — Місіс Візлі намагається приборкати свій гнів. Вона й так ледь стримується, щоб не почати плакати. Але все, що могла, те вже виплакала.

— Не хвилюйся, Флер, я дійсно скоро поїду. —Ґрейнджер заходить на кухню. Вона вбрана у  все чорне. Така молода, а вже вдова. А скоро стане ще й матір'ю - одиначкою, якщо звісно доживе до пологів, бо не просто так вона вирішила податися до Лондона. В її голові думки про самогубство тепер часті гості. 

— Герміоно люба, що ти таке кажеш. Може мій син і помер, але не дивлячись на це ти була, є, та будеш мені дочкою. — Моллі не знає, що й думати. Вона добре усвідомлює на що натякає невістка. По її очах видно, що вона зібралася лягти в могилу поруч з Рональдом. 

— Куди ти зібралася? А що буде з ди...? — Джині вже хоче всіх потішити, але подруга дає зрозуміти, що це не на часі. Чи не заподіє чогось дитині? Ні, Герміона не зможе!? 

— Я хочу побути сама. Мені потрібно поїхати. Тут все нагадує мені про Рона. Я навіть дихати спокійно не можу, тому не вмовляйте мене зостатися.— дівчина підходить до Гаррі й вони разом йдуть надвір. 

— Я не засуджую тебе, Герміоно. Тепер ти повинна подбати про своє дитя. Їдь туди, де тобі хоч трішки стане краще. Але обов'язково пиши мені. — Поттер доторкається рукою до живота подруги. Вже зовсім скоро він округлиться.

— Гаррі, мені вже ніколи не буде краще. Єдине, що мене тримає на цьому світі це частинка Рона в моєму лоні. — дівчина накладає свою долоню на руку Гаррі. Так вони просиділи доки не стемніло. А наступного дня на світанку Герміона покинула нору та подалася до Лондона. Орендувала собі невеличку квартирку в тихому районі, де ніхто не знав її в обличчя. Вона просто загубилася серед сотні безликих масок. Але так навіть краще, бо нікому не доведеться пояснювати, чому не видерла тій Лаванді очі.  Та вона вже своє отримала. Тепер заживо гнитиме в Азкабані й Самі Знаєте Хто нічим не допоможе. Йому однією такою  нікчемною дурепою більше, однією менше   якось все одно. Бажаючих стати вірним прихвостнем завжди вистачає, то чому він має забивати голову думками про якусь тупу дівку, яка не вміє тримати свого слова. Туди їй і дорога в той Азкабан. 

***

Сутеніє. Прибічники темряви знову виповзають з лігва. В них особливе доручення від темного Лорда. Більше він не може довіряти Драко Мелфою. Бо хіба можна очікувати від нього вірності, коли навіть дружині зрадив. Звичайно Темному Лордові ці сімейні сутички ні до чого. Йому не шкода ні Асторію, ні того безтолкового боягуза Драко. 

— Воладарю, у Вас лишилося дуже мало часу. Нам потрібно знайти якийсь вихід. Я таємно пробралася до Забороненої секції у Гогвортсі, але не знайшла потрібної інформації. Проте, я вкрала щоденник вашої покійної матері. Думаю ця річ має бути у Вас. — Белатриса простягає згорток зі старезним захисником, який Меропа використовувала як щоденник.

— Мою бідну матір несправедливо охрестили вбивцею, але тепер я помщуся цим бруднокровцям від її імені. Хоча ця дурепа Лаванда не вбила Поттера, але смерть друга його під косить. Скоро він не пручатиметься. — Волдеморт відчуває як перед очима темніє. Він занадто знесилений. Має ж бути хоч якесь пояснення його стану. 

— Я думаю вбити Поттера має Драко. Він повинен реабілітуватися у Ваших очах. Повинен довести, що достойний служити Вам. — Белатриса хоче, щоб усю брудну роботу зробили за неї. Звичайно, вбити самого Гаррі Поттера це велика честь, але Лестранж не поспішає переходити дорогу Дамблдорові. Не можна сказати, що вона боїться, але Альбус набагато сильніший за неї. І справа тут не в магічних здібностях, а в тому що його душа наповнена світлом, яке вбиває. 

—Я більше не довіряю цьому телепневі. Він не може дати ради своїм жінкам. Ним керує кохання, яке зруйнує всі мої плани. Його серце не належить мені навіть на третину. Твій племінник безнадійний. — Лорд Волдеморт не приховує, що Мелфой більше його не цікавить. Його руки занадто слабкі, щоб вбивати. 

Белатрисі більше нічого додати. Серце зсередини виїдає злість. Це невдячне хлопчисько віддалить її від Володаря. От як тут зарадити? Якщо від народження немає мізків, то й на старості їх не купиш. 

***

— Герміоно, тримайся. Ми майже прийшли.— Асторія дозволяє дівчині на неї спертися.

— Навіщо ти мене врятувала?Треба було, щоб вони мене вбили. — грифіндорка помітно злиться. Якби не Мелфой, то вона б вже була в обіймах Рональда. Хтозна може той інший світ набагато кращий за цей. 

—Тобі не можна повертатися додому. На тебе полюють, дурненька. Волдеморт задумав винищити усіх представників нечистої крові. Не думаєш про себе, то подумай про дитину. — Асторія освітлює їм шлях за допомогою чарівної палички. 

— Я не хочу цієї дитини. — впевнено заявляє Герміона, коли  вони пробираються крізь якісь хащі.