Розділ 16 Я побачу тебе ще колись?

— Асторіє, віднині між нами все скінчено. Ти розтоптала моє кохання до тебе. Я був дурнем, коли повірив тобі. Підла дівчино, що ти наробила? — Драко забирає з шафи свої речі. Більше він в цю кімнату й кроку не ступить. 

— Я знаю, що винна. Знаю, що накоїла, але я тебе кохаю. Кохаю, чуєш? — дівчина встає навколішки й благає Драко її пробачити. Вона розуміє, що пішла на обман, але це був єдиний спосіб врятувати його. 

— Не смій казати про кохання. Краще мовчи. — слизеринець відштовхує дружину від себе та йде геть

Асторія ще довго не може прийти до тями. Вона сама все зруйнувала. Своїми тендітними ніжними руками вбила кохання Драко до неї. 

— Перестань так побиватися, дурне дівча. Нікуди Драко від тебе не дінеться.— Нарциса допомагає бідолашній підвестися і дійти до ліжка. Зараз їй як ніколи потрібен міцний сон. Ранок вечора мудріше. 

Драко покидає Мелфой-менор. Бачити Асторію вже несила. В голові лише одна думка "Чому?". Білявий трансгресує до дірявого Казана. Зараз хочеться втопити залишки свого кохання в склянці з вогневіскі. 

— Драко? Не очікувала тут тебе побачити. — Пенсі скривилася. Вона була тут разом з Блейзом, але побачивши, що колишній хлопець повністю розбитий присіла поруч й попросила гобліна, який розносив замовлення принести ще одну склянку. 

— І тобі доброго вечора, Пенсі, якщо він звісно таким є. — Драко бере в руки склянку, крутить її в різні боки, а потім не переводячи подиху випиває горючу алкогольну суміш. 

-Бачу, одруження не пішло тобі на користь. -Паркінсон злісно усміхається. Досі не може пробачити, що Мелфой її кинув. 

— Краще би на тобі одружився. —Драко починає кричати як недорізаний. Його душа палає. 

— Що пробач? -Слизеринка вдає, що не почула та знову наповнює склянку хлопця по самісінькі вінця. 

— Ти правильно почула. — Погляд Драко стає розсіяним. Перед очима знову з'являється та  примарна незнайомка. Коли вона вже дасть йому спокій?! 

— Що твоя люба Ґрінґрас такого накоїла, що ти зараз п'єш як не в себе? — Пенсі підводиться, поправляє мантію й сідає поруч з хлопцем. 

—Вона підла брехуха. Для мене вона померла. — Мелфой з болем вимовляє останні слова. Міцно стискає склянку в своїй руці та дає волю емоціям. 

— Тихіше, Драко. Заспокойся і дихай.—Пенсі більше нічого не запитує, а пригортає слизеринця до своїх грудей. Цю картину споглядає Блейз. Але не наважується підійти, бо без того видно, що Драко геть кепсько. 

— Подбай про нього. -Забіні прямує до виходу. Вигляд друга його неабияк налякав. Ще три місяці тому він був найщасливішою людиною . "От що з людьми робить кохання." — подумав хлопець і поспішив до таємних ходів, які вели до Гогвортсу. 

— Пенсі, станеш моєю дружиною? — блондин дивиться своїми холодними пустими очима на дівчину, яка тільки цього й чекає. Але що поробиш. Потрібно вбити останню надію Асторії, щоб вона сама не витримала та просто пішла. Не тільки з Мелфой-Менору, а й з його життя. І вона це зробить, бо занадто слабка. 

 — Звичайно, Драко. — дівчина розуміє, що Мелфой просто п'яний та розгублений, тому не сприймає сказані ним слова серйозно. 

— Збирайся, проведу тебе додому. — чорнява бере хлопця попід руки й вони трансгресують до парку в Уілтширі. До маєтку Мелфоїв рукою подати, але Драко ледь тримається на ногах. Пенсі нічого не залишається як вести його прямо до дверей. 

— Все, Драко, далі сам. — дівчина двічі стукає в двері з надією, що домові ельфи вкладуть молодого господаря спати. 

— Не йди. Ти мені потрібна. — хлопець сам того не усвідомлюючи торкається губами до губ дівчини. -Я не жартував, коли пропонував стати моєю дружиною. -Мелфой проникає своїм язиком всередину  рота дівчини й поцілунок з невинного перетворюється на пристрасний. 

Пенсі не розуміє, що відбувається, але замість того щоб відштовхнути Мелфоя від себе подовжує поцілунок. А далі все неначе в тумані. Прокидаються вони разом вже в одному ліжку. Паркінсон не тямить себе від щастя. Виходить Драко не жартував, коли просив вийти за нього. Все, що тепер залишається це вказати Асторії на двері.

— Не шкодуєш?— дівчина водить пальцем по грудях хлопця, малюючи сердечко.

— Не шкодую! — Драко швидко відводить свій погляд. Сказав, як відрізав. 

— А що тепер буде з Асторією, адже ти мене хочеш бачити своєю дружиною. — Пенсі поправляє шовкову подушку й переводить свій погляд на Мелфоя. Він наче знову десь далеко. 

— Асторія повернеться додому. Тут їй більше нічого робити. — хлопець підводиться. Він розуміє, що наробив, але по-іншому дружину не віднадити, бо він знає як сильно вона його кохає. "Головне, щоб після тієї ночі вона не завагітніла, бо я не витримаю, якщо вона помре. Я не зможу жити без Асторії."-подумав Мелфой і почав одягатися. На Пенсі навіть не глянув, але він не передумає, щодо їхнього одруження, бо це врятує Асторії життя. Що там буде з Паркінсон його мало хвилює, бо вона сама винна, коли погодилася залишитися. Тепер хай грає свою роль маріонетки-злодійки.

***

— Покличте, Драко!  — Нарциса дає наказ запросити до їдальні сина. 

— Хазяїн ще спить. Вчора він привів до спальні дівчину. — Доббі винувато дивиться на хазяйку. 

— Що ти мелеш, тупий ельф? — Місіс Мелфой вже хоче підвестися з місця як баче, що до їдальні Драко заходить взявшись за руки з Пенсі. 

-А це що таке?— жінка встає з-за столу, бере до рук чарівну паличку і наставляє на Пенсі. 

— Сестро, та залиш його в спокої. Побавиться трохи та перестане. Чоловіки вони такі. — Белатриса запихає до рота курячу ніжку. 

— Мамо, я вирішив одружитися з Пенсі. — Драко не хвилює, що подумає мати, батько й тітка. Вони самі підштовхнули його до цього. 

— Що ти верзеш, дурню? — Белатриса відставляє тарілку, ховає срібний ніж в рукав сукні й підлітає до племінника. Його фокуси вже дістали. Як такий телепень буде служити Темному Лордові, коли не може приборкати своє серце.